Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002995, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Скансен як тип культурно-дозвіллєвих об’єктів України Здобувач Позняк Артем Вікторович, Керівник Бондар Ігор Савич Опонент Андрес Ганна Олександрівна Опонент Копієвська Ольга Рафаїлівна Рецензент Зараховський Олександр Євгенович Рецензент Ключко Юлія Миколаївна Опис Наголошено, що скансен або музей просто неба – це складний соціокультурний комплекс, який зберігає, транслює та популяризує результати творчої діяльності народу, етнографічну та культурно-історичну спадщину окремих регіонів, виконуючи при цьому не лише просвітницьку місію та функцію інкультурації, а й функції культурно-дозвіллєвої діяльності. Також скансени є потужним туристично-рекреаційним ресурсом та осередком збереження нематеріальної культурної спадщини шляхом реалізації нетрадиційних форм дозвіллєвої роботи з відвідувачами. На підставі аналізу різних варіантів типології музейних закладів просто неба в Україні, виокремлено такі їхні види: 1) за формою власності (державні, приватні); 2) за типово-видовою характеристикою (етнографічні, археологічні, історичні, змішані); 3) за принципом оригінальності музеєфікації пам’яток (скансени, заклади скансенівського типу, екомузеї). Доведено, що процеси становлення та розвитку музейних закладів просто неба як культурно-дозвіллєвих об’єктів в Україні детерміновані культурно-історичними чинниками. Перший період становлення та розвитку скансенів на українських землях розпочався наприкінці XIX ст. і тривав до 1939 р. Це – період проведення етнографічних та промислово-аграрних виставок, які сприяли підвищенню інтересу до української народної культури, наслідком чого стала активізація краєзнавчого та музейницького руху. Наступний етап розпочався у 1944 р. з моменту звільнення українських територій від нацистів й тривав до кінця 80-х рр. ХХ ст. Йому притаманний стрімкий розвиток краєзнавчого руху, підвищення зацікавленості як науковців, так і громадськості до проблем збереження пам’яток матеріальної та духовної культури українського народу, відкриття 8 основних та найбільших за площею скансенів не лише в Україні, зокрема й найбільшого скансену Європи – Музею народної архітектури та побуту України (1969 р.). Основа діяльності скансенів цього періоду – науково-дослідна та фондово-реставраційна робота. Третій етап – 1991 р. – початок ХХІ ст. – супроводжується появою умов для розширення мережі скансенів України, зростанням мережі музейних закладів просто неба завдяки приватній ініціативі колекціонерів, появою приватних скансенів і закладів скансенівського типу, трансформацією культурно-освітньої функції музеїв просто неба в культурно-дозвіллєву. З’ясовано, що у 2000-х рр. в Україні з’явився новий тип музейного закладу просто неба – приватний скансен. Також у цей період з’явився музейний заклад скансенівського типу, основна відмінність якого полягає у точному відтворенні автентичних зразків народної архітектури та побуту, тобто експонати в музеях не є автентичними, а лише копіюють оригінальні пам’ятки. Дата реєстрації 2024-09-02 Додано в НРАТ 2025-01-17 Закрити