Дисертація доктора філософії. Наумець Ігор Юрійович. Застосування обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання при кваліфікації кримінальних правопорушень і призначенні покарання

Реєстраційний номер

0824U003009, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

29-10-2024

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Застосування обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання при кваліфікації кримінальних правопорушень і призначенні покарання

Здобувач

Наумець Ігор Юрійович,

Керівник Кісілюк Едуард Миколайович
Опонент Письменський Євген Олександрович
Опонент Мостепанюк Людмила Олександрівна
Опонент Гритенко Оксана Анатоліївна
Рецензент Остапчук Людмила Григорівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Пенітенціарна академія України

Опис

Дисертація є комплексним науковим дослідженням обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, та їх урахування при кваліфікації кримінальних правопорушень і призначенні покарання. Проаналізовано теоретико-методологічні основи дослідження особливостей обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Вивчено історію становлення та зарубіжний досвід застосування обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Дослідження історичних передумов становлення інституту обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, дало змогу виділити сім періодів розвитку вітчизняного законодавства у цій сфері. Здійснення порівняльно-правового аналізу національного та зарубіжного кримінального законодавства, яке регламентує застосування обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, дозволило виявити спільні та відмінні риси в законодавстві країн постсоціалістичної, континентальної та англо- американської правових сімей щодо переліку та врахування при призначенні покарання за наявності обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Запропоновано авторський підхід до розуміння інституту обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання – це сукупність об’єктивних та суб’єктивних обставин, що не відносяться до ознак складу кримінального правопорушення, але впливають на індивідуалізацію покарання, визначаючи конкретний ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, унаслідок чого здатні істотно зменшити або збільшити обсяг кримінальної відповідальності та суворість покарання. 3 За своєю правовою природою обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, потрібно відрізняти від передбачених Особливою частиною КК України однойменних (схожих) ознак основних, привілейованих і кваліфікованих складів кримінального правопорушення. Як наслідок, норми Загальної та Особливої частин КК України, що передбачають різноманітні пом’якшуючі та обтяжуючі обставини, немає підстав об’єднувати в один кримінально-правовий інститут. Встановлено, що ознаки, закріплені в основних, привілейованих та кваліфікованих складах кримінального правопорушення, є засобом здійснюваної законодавцем диференціації кримінальної відповідальності і належать до кримінально-правового інституту складу кримінального правопорушення. Їх доцільно визначати як однойменні чи схожі до обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, але передбачені Особливою частиною КК України ознаки, що покликані диференціювати кримінальну відповідальність шляхом закріплення в основних, привілейованих і кваліфікованих складах кримінального правопорушення. Доведено, що процес індивідуалізації покарання має здійснюватися у точній відповідності до вимог принципу справедливості, який передбачає, що кримінальне покарання або інший захід кримінально-правового впливу, що застосовуються до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинні відповідати ступеню суспільної небезпеки цього правопорушення, а також особі винного. Разом з тим, проведений аналіз 337 обвинувальних вироків не дає змоги визначити механізм врахування обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, при призначенні покарання. Між тим, про врахування обставин, що пом’якшують покарання, можна здогадуватися тоді, коли суддя призначає особі мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, за наявності однієї або декількох таких обставин й відсутності обтяжуючих обставин. Проте наразі неможливо встановити, яким чином відбувається таке призначення за умов 4 одночасної наявності пом’якшуючих та обтяжуючих обставин, оскільки суддя лише посилається на них у судовому рішенні, не проводячи відповідного аналізу. Доведено необхідність нормативного визначення чітких правил урахування відповідних обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, у призначеному покаранні. Адже такі обставини, що мають відношення до конкретного кримінального правопорушення і знайшли прояв у ньому, всі без винятку позначаються на ступені небезпеки вчиненого діяння та одночасно на ступені суспільної небезпеки особи винного і підлягають обов’язковому врахуванню судом при призначенні покарання. Однак, поряд із обставинами, що пом’якшують покарання, судом встановлюються істотні у провадженні не лише законодавчо визначені обставини, які обтяжують покарання, а й негативні відомості, що характеризують особу обвинуваченого, відомості, які характеризують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, мотиви, спосіб вчинення кримінального правопорушення. Обґрунтовано, що при призначенні покарання, крім обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання, необхідно враховувати характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення та особу винного. У контексті п. 3 ч. 1 ст. 65 КК виправдано вважати, що «ступінь тяжкості кримінального правопорушення» та «особу винного» потрібно розглядати у вузькому значенні цих понять, тобто, не включаючи в них обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання (ст. ст. 66 та 67 КК).

Дата реєстрації

2024-09-04

Додано/оновлено в НРАТ

2024-10-11 / 2026-07-01