Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003027, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 30-08-2024 Статус Запланована Назва роботи Оптимізація хірургічного лікування у хворих на рак прямої кишки після неоад’ювантної терапії. Здобувач Партикевич Юрій Дмитрович, Керівник Крижанівська Анна Євстахіївна Опонент Русин Андрій Васильович Опонент Лукашенко Андрій Володимирович Рецензент Курташ Олег Олегович Рецензент Костишин Іван Данилович Опис У даній дисертаційній роботі представлено новий підхід до вирішення важливого для онкології завдання, а саме оптимізації неоад’юванту з врахуванням факторів хірургічних ускладнень. В основу дослідження покладені результати спостереження за 84 пацієнтами, які отримували лікування у комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради». У дисертаційну працю включено пацієнтів, які отримували лікування у період з 2016 по 2021 роки. У дослідження включені пацієнти з неускладненим перебігом раку прямої кишки. Основним критерієм включення хворих – хірургічне втручання проводилося дисертантом (для чистоти експерименту та виключення впливу фактора хірурга на результати лікування). Визначено статистично достовірну різницю часу хірургічного втручання між групою контролю (152,7 хвилин) та пацієнтами з тривалим неоад’ювантним етапом лікування І та ІІ групи – 181,5 та 186,0 хвилин відповідно. У досліджуваних хворих 3-х річна загальна виживаність склала 90 %, 5-ти річна загальна виживаність – 81,5 % відповідно. 3-х річна загальна виживаність у І досліджуваній групі, які отримали тотальну неоад’ювантну терапію склала 75,9±10,0 %, у ІІ групі (передопераційна хіміопроменева терапія) – 88,6±5,7 %, у ІІІ групі (передопераційна інтенсивна променева терапія) – 81,3±8,5 %, та у контрольній групі, які на першому етапі отримали хірургічне лікування – 71,5±12,0 %. У І досліджуваній групі рецидиви виявлено в 20 % хворих, середній час до виникнення склав 25,5 місяців від початку лікування, а у ІІ групі – 13,3% (час – 35 місяців), ІІІ групі – 23,8 % (час – 24,6 місяці), відповідно. Встановлено, що найчастішим хірургічним ускладненням для загальної кількості хворих була неспроможність анастомозу. Неспроможність категорії А лікували консервативним методом, який був ефективним у 3-х випадках (75 %), у 1-му випадку після консервативного лікування проведено використання ендоВАК. У всіх випадках проведено закриття стоми. Неспроможність категорії В у 50 % проводилося консервативним методом, у 50% з використанням ВАК систем. Тільки у одного хворого вдалося закрити стому, у 75 % - стома не закрита внаслідок продовження хвороби. У І досліджуваній групі рецидиви виявлено в 20 % хворих, середній час до виникнення склав 25,5 місяців від початку лікування, а у ІІ групі – 13,3% (час – 35 місяців), ІІІ групі – 23,8 % (час – 24,6 місяці), відповідно. Застосовано нейронні мережі та підібрано інформативні критерії для вибору оптимальний варіанту неоад’ювантного етапу лікування хворих на РПК ІІ-ІІІ стадії, що підтверджено їх високою точністю – 80 % - 95 %. Уперше на моделі штучних нейронних мереж із врахуванням індивідуальних інформативних критеріїв доведена можливість вибору оптимального методу неоад’ювантної терапії у комбінованому лікуванні хворих на РПК ІІ-ІІІ стадії. Доповнено наукові дані про те, що збільшення рівня нейтрофільно-лімфоцитарного індексу (NLR) супроводжується збільшенням кількості післяопераційних ускладнень: середні значення NLR у пацієнтів без ускладнень склали 4,5, що в 1,3 разо менше порівняно з групою хворих на РПК, у яких виникли ускладнення (р<0,05). Доповнено наукові дані про результати виживаності хворих на РПК ІІ-ІІІ стадії при різних рівнях NLR. 3-х річна загальна виживаність – при мінімальних значеннях NLR склала 96,9 %, що на 21,9 % вище порівняно з регресіями Кокса для максимальних значень NLR (р<0,05) Уточнено наукові дані про те, що рівень NLR корелює з ІМТ – при підвищенні рівня одного з показників прямо-пропорційно збільшується інший, а також з діаметром степлера який використали під час накладання анастомозу, крововтратою на операції та рівнем альбуміну до початку лікування, та обернено-пропорційна з тривалістю передопераційної терапії. Розроблено та впроваджено можливість вибору оптимального методу неоад’ювантної терапії у комбінованому лікуванні хворих на РПК ІІ-ІІІ стадії за допомогою моделі штучних нейронних мереж із врахуванням індивідуальних інформативних критеріїв. Розроблено та впроваджено фактори ризику післяопераційних ускладнень у хворих на РПК, а саме кореляція NLR з індексом маси тіла, а також з діаметром степлера який використали під час накладання анастомозу. Ключові слова: рак прямої кишки, променева терапія, хіміотерапія, хіміопроменева терапія, хірургічне лікування, нейтрофільно-лімфоцитарний індекс, хірургічні ускладнення, ускладнення променевої і хіміотерапії, результати лікування, рецидиви, виживаність, прогнозування, фактори ризику, нейронні мережі, рак. Галузь- Медицина. Дата реєстрації 2024-09-04 Додано в НРАТ 2024-09-04 Закрити