Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003121, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 15-11-2024 Статус Захищена Назва роботи Соціально-побутова тема в сучасному олійному живописі Китаю (ґенеза, сюжетно-тематична своєрідність, художня мова) Здобувач Цю Чжуанюй --, Керівник Ковальова Марія Миколаївна Опонент Рибалко Світлана Борисівна Опонент Зіненко Тетяна Миколаївна Рецензент Тарасов Володимир Володимирович Рецензент Котляр Євген Олександрович Опис АНОТАЦІЯ Цю Чжуанюй. Соціально-побутова тема в сучасному олійному живописі Китаю (ґенеза, сюжетно-тематична своєрідність, художня мова). – Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 023 – Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація. – Харківська державна академія дизайну і мистецтв, Харків, 2024. Дисертація присвячена дослідженню соціальної теми в жанровому живописі Китаю як комплексної проблеми, що потребує аналізу сюжетно-тематичного репертуару й визначенню особливостей художньої мови в контексті соціально-культурних викликів сучасної доби. Дослідження засноване на широкому джерельному матеріалі, що відображає загальну картину становлення й розвитку соціально-побутового жанру, його формування як важливої складової китайського образотворчого мистецтва. Об’єктом дослідження є сучасний олійний живопис Китаю. Предметом дослідження є соціально-побутова тематика в олійному живописі Китаю 1980-х – 2020-х років. У першому розділі викладено результати аналізу фахової літератури, наведено джерельну базу та обґрунтовано методологію дослідження. Вивчення наукової літератури з обраної проблематики дає підстави стверджувати, що в сучасному мистецтвознавстві соціальна тематика в жанровому живописі Китаю не набула належного фахового вивчення. У другому розділу дисертації з’ясована історія походження й становлення жанру «люди і речі», в межах якого соціально-побутова тематика як специфічний напрям повільно розвивалась протягом династичного та імперського періодів, рефлексуючи як на зовнішні чинники (суспільно-історичні, світоглядні), так і внутрішні – художньо-стильові й видові трансформації. Встановлено, що сцени побутового характеру виконували дидактичну функцію й складали своєрідний сюжетно-образний репертуар (звичаї палацового життя, заняття вчених літераторів, художників, чиновників, побут містян і селян, розваги дітей, унікальні народні свята й заходи). Встановлено, що усталена за класичний період жанрово-тематична концепція набула кардинальних змін з початком XX століття. Її переосмислення проходило на тлі потужної вестернізації китайського суспільства: поширення традиції західної образотворчої культури з очевидною оптикою на реалістичне сприйняття оточуючого світу. У фокусі уваги китайських митців постала сучасність як така, набула загострення її соціальна складова. Сюжетно-тематичний репертуар склали сцени із повсякденного життя всіх верств населення, злободенністю відзначалися теми важкої праці, безробіття, складних умов життя за часів японської військової окупації. Значних художньо-образних трансформацій соціальна тематики зазнала за часів проголошення КНР й політики Мао (1949-1978). Твори цього періоду, орієнтовані на традиції радянського соцреалізму, репрезентували героїзм сучасників (представників культури, науки, мистецтва, героя промисловости, селянина, робітника). Тема «мирного будівництва» визначила своєрідний життєстверджуючий, вітальний характер та ідеалістичний оптимізм людини нової історичної доби. У третьому розділі представлений аналіз творів за художніми течіями «живопису шрамів» та «сільського реалізму», а також за темою «етнічних меншин», що набули розповсюдження в мистецтві Китаю 1980-х–2020-х років й репрезентують ключові соціальні питання розпочатої в 1978 році політики «реформ та відкритості». Встановлено, що економічна й культурна модернізація Китаю, як і сто років тому, суттєво вплинула на відновлення самобутнього творчого процесу. Художники шукали нових тем і сюжетів, зосереджуючись на змісті з позицій «неполітизованого» психологічного реалізму, відроджуючи інтерес до внутрішнього світу людини й більше – до вічних цінностей людства. Мистецтво відходило від героїзації і ідеалізації історії попередніх десятиліть – у бік зображення простої людини, її драматичного відчування справедливості, гідности, свободи, вбік зображення краси реального, повсякденного життя як уособлення універсальних духовних ідей. З’ясовано, що соціальна тематика включає теми родинних відносин, праці робітників і селян, традиційних свят, життя різних верств суспільства. Актуальності набула й проблема «міжнаціональної рівності», що реалізувалась через сцени життя й побуту етнічних меншин – народів Мяо, І, монголів, уйгурів та ін. Окремою широкою ланкою в цьому сенсі виявилась тема Тибету. Доведено, що на стилістику цих творів вплинули пленерна практика митців, монументальні розписи стародавніх храмів Китаю, традиційний живопис тушшю, народні промисли. Ключові слова: образотворче мистецтво, олійний живопис, жанровий живопис Китаю, соціальний реалізм, сюжетно-тематичний репертуар, еволюція, художня мова символізм, модернізм Дата реєстрації 2024-09-20 Додано в НРАТ 2024-10-25 Закрити