Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003138, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-09-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Правова традиція як складова національної правової системи. Здобувач Шевчук Михайло Ярославович, Керівник Луцький Роман Петрович Опонент Цуркан-Сайфуліна Юлія Василівна Опонент Котуха Олександр Степанович Опонент Барабаш Ольга Олегівна Рецензент Криховецький Іван Зеновійович Опис Дисертаційне дослідження присвячене комплексному теоретико-правовому аналізу змісту категорії правова традиція та її місця в процесі формування і розвитку національної правової системи. В умовах «детрадиціоналізації» суспільних відносин, що є закономірним наслідком процесів глобалізації та інтеграції правової системи України в Європейський правовий простір, дослідження чинників, що дозволяють зберегти національний характер права є актуальним. Чинником самоідентифікації правової системи нами пропонується вважати правову традицію, яка як окрема категорія права не отримала однозначного трактування в науковому середовищі. Аналіз теоретичної бази дозволив виокремити чотири напрямки в межах яких відбувається ідентифікація правової традиції: 1) повне ототожнення з правовою системою країни; 2) асоціація з правовою культурою чи правовим менталітетом, як елементами правової систем; 3) ототожнення з державно-правовим минулим та традицією національного державотворення (державно-правова традиція); 4) як окрема категорія права, самостійний елемент правової системи. З метою доведення того, що правова традиція є структурним елементом правової системи, нами встановлено, що вона перетворює усталені правові норми і правила поведінки в суспільстві на цінності, акумулює їх і тим самим здійснює вплив на правову систему. Такими цінностями ми пропонуємо вважати ідею природнього права, правову державу, конституцію (конституціоналізм), закон, поділ влади, суд (судова система), права людини та ін. Доведено, що основними сферами проникнення правових традицій в правову систему є правопізнання, правова культура, юридична техніка. Завдяки зберігаючій, регулятивній, охоронній, соціалізуючій функціям, правова традиція забезпечує трансляцію і наступність попереднього правового досвіду, а також орієнтацію правової діяльності на зміцнення та поповнення правової спадщини. Встановлено, що основними ознаками правової традиції є врахування опосередкованого досвіду, цінностей і норм моралі. Її впровадження відбувається через сприйняття, а не передачу. З огляду на те, що зовнішнім вираженням правової традиції є норми права, вона є умовою формування національної правової системи. Розуміючи правову традицію як умову безпосереднього впливу на правову систему, яка реалізується у формі правосприйняття, нами доведено, що між нею і правовою культурою існує відмінність у способі реалізації, адже українська правова культура розвивається в межах європейської правової традиції. Окрім того, правова традиція накладає певні обмеження на поведінку людей, а правова культура навпаки – мобілізує правові ідеї, що формуються в суспільстві і визначає ступінь їх загальної популярності, перспективи практичної реалізації. Нами пропонується розуміти правову традицію і правову культуру як макро- і мікрорівень правової системи відповідно. При цьому, ми переконані, що саме правова традиція здійснює вирішальний вплив на правову культуру. Це досягається через правосвідомість та процес формування національної правової ідентичності. Оскільки правова культура опирається на менш тривалу історичну пам’ять, вона орієнтується винятково на категорію ідентичності – властиві риси для конкретної етнічної, соціальної групи людей. Натомість правова традиція апелює до тривалої історико-правової спадщини, а тому містить елементи правових традицій інших народів, зокрема тих до складу яких входили українські землі в XVIII – XIX ст. У дисертації конкретизовано, що правова традиція є певним шаблоном правосвідомості, а реалізовані на стадії правовідносин переконання, варто вважати традиційними, їх зміст є результатом імплементації попереднього правового досвіду та врахування потреб суспільства в конкретну історичну епоху. Також роль правової традиції проявляється у процесі правореалізації, традиційні ідеї виконують роль патернів, що впливають на індивідуальне сприйняття права. У роботі конкретизується також взаємозв’язок і взаємовплив правової традиції та правового менталітету. Останнє поняття ми пропонуємо трактувати, як історично детерміновану сукупність психологічних установок і правил поведінки, які характерні для окремого народу (етносу) і проявляються через сприйняття права і правову поведінку. Як наслідок, правова традиція визначає загальний зміст правого менталітету, шляхом утвердження конкретних правових парадигм, які сприймаються як закономірні та історично детерміновані. Відповідно і цінності правової традиції є засадничими цінностями правового менталітету. Одночасно, обґрунтовується теза, що правовий менталітет який діє на підсвідоме людини та соціуму сприяє збереженню конкретного типу правової традиції, навіть в умовах внутрішніх (політичних) та зовнішніх (експансія) умов. Дата реєстрації 2024-09-24 Додано в НРАТ 2024-09-24 Закрити