Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003214, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 24-10-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Феномен української культурної пам’яті як предмет філософсько-культурологічного аналізу. Здобувач Ткачук Богдана Вікторівна, Керівник Мельник Володимир Петрович Опонент Шевчук Дмитро Михайлович Опонент Довгополова Оксана Андріївна Опонент Кривда Наталія Юріївна Рецензент Власевич Тетяна Вікторівна Опис У дисертаційній роботі представлено авторський підхід до вивчення феномену української культурної пам’яті, зокрема механізмів її збереження та передання. Одним із таких механізмів є ритуалізація основних конструктів (національної ідентичності та національного міту), що веде до трансформації культурного ландшафту у ландшафт пам’яті. Запропоновано методологію дослідження культурної пам’яті, що передбачає аналіз взаємодії колективних спогадів, їх репрезентацію та ритуалізацію в культурному ландшафті, зокрема їхній вплив на формування ландшафту пам’яті та їхню роль у збереженні і переданні ідентичності. Відповідно, українська культурна пам’ять аналізується через національні та колоніальні міти як елементи ландшафту пам’яті. Розглянуто такі явища, як Голодомори-геноциди, будівництво Дніпровської та Каховської ГЕС, що визначено як «отруєні ландшафти» за термінологією М. Поллака. Ці явища розглянуто як секвенційні травми, що виникли внаслідок політики колоніального стирання пам’яті Радянським Союзом. Харківський Будинок «Слово» виступає фігурою пам’яті отруєного ландшафту, символізуючи репресії проти української інтелігенції 1930-х років. Громадянський спротив української нації визначено як метанаратив культурної пам’яті, який досліджується в контексті ландшафту пам’яті через мнемотоп «Майдан». Міждисциплінарний підхід до вивчення культурної пам’яті доповнено новими поняттями, зокрема «секвенційна травма» як елемент теорії травми, що дає змогу точніше зрозуміти процес передачі колективних колоніальних травм. Поняття «фрагментована пам’ять» використано для аналізу колективної пам’яті, яка зазнала зовнішніх маніпуляцій. Поняття «тригер пам’яті» застосовується до подій чи обставин, що актуалізують неопрацьовані секвенційні травми та вказують на загрози для спільноти. Уточнено ключові поняття, зокрема культурна пам’ять як колективна пам’ять про спільні цінності, що інтегрує автобіографічні, соціальні та колективні спогади в межах національної ідентичності. Колоніальний міт розглядається як ідеологічна конструкція, що підтримує наратив колонізаторів, тоді як національний міт — це ціннісно-смислова система, що утверджує колективну ідентичність нації. Запропоновано концепцію депривації культурної пам’яті, яка пояснює наслідки секвенційних травм і фрагментацію пам’яті через обмеження самовираження національної ідентичності. Досліджено взаємодію комунікативної та культурної пам’яті Я. Ассмана як засіб подолання депривації культурної пам’яті. Постколоніальний процес деконструкції та реконструкції соціокультурного простору та національної ідентичності розглянуто через внутрішні та зовнішні етапи культурної трансформації. В цьому контексті деконструкція козацького міту демонструє його колоніальні та національні складові, що дає підстави досліджувати його як секвенційну культурну травму. Дата реєстрації 2024-10-11 Додано в НРАТ 2024-10-11 Закрити