Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003227, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 25-10-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Юриспруденція оцінок Карла Ларенца Здобувач Настасійчук Олександр Васильович, Керівник Максимюк Олександр Дмитрович Опонент Омельчук Олег Миколайович Опонент Бліхар В'ячеслав Степанович Рецензент Щербанюк Оксана Володимирівна Рецензент Бунчук Оксана Борисівна Опис В дисертації йдеться про юриспруденцію оцінок (Wertungsjurisprudenz) як одну із традиційних методологічних течій, репрезентовану Карлом Ларенцом (1903–1993). Така юриспруденція при цьому вперше розуміється як аксіологічно-діалектична форма інтегративної теорії юридичної аргументації. Метою дослідження є подальший розвиток раціональності юриспруденції оцінок К. Ларенца (далі в анотації – юриспруденція оцінок). В процесі досягнення цієї мети, по-перше, традиційні методологічні течії (юриспруденція понять, юриспруденція інтересів, юриспруденція оцінок як така) зведені до спільного аргументативного знаменника; по-друге, експліковано те, як юриспруденція оцінок заповнює так звану прогалину раціональності, тобто дає відповіді на ті питання, які залишають відкритими інші традиційні методологічні течії; по-третє, показано, як аксіологічно-діалектична юриспруденція може бути трансформована в метадеонтологічно-інтегративну юриспруденцію в процесі аргументативної реконструкції юриспруденції оцінок. Відповідно у 1-му розділі дисертації, який називається «Головні методологічні течії: евалюативний дуалізм і аргументативний потенціал», послідовно проблематизовано і вирішено два питання: по-перше, про філософську і філософсько-правову основу дисертаційного дослідження взагалі та дослідження головних методологічних течій зокрема (питання про системний підхід і евалюативний дуалізм), по-друге, про визначення аргументативного потенціалу згаданих методологічних течій. В 2-му розділі – «Розвиток раціональності юриспруденції оцінок Карла Ларенца» – юриспруденція оцінок Карла Ларенца розглядається в аспекті еволюції її раціональності, при цьому за основу береться розрізнення імпліцитної раціональності як мінімального ступеня раціональності і експліцитної раціональності як максимального ступеня раціональності. Таке розрізнення дозволяє показати, що авторська юриспруденція оцінок К, Ларенца є імпліцитно-раціональною, причому такий вибір свідомо зроблений самим К. Ларенцом як неогегельянцем, в основі світогляду якого лежить так зване (гегелівське) «конкретно-загальне поняття». В 3-му розділі, який називається «Аргументативна реконструкція юриспруденції оцінок Карла Ларенца» викладається те, як заповнюється констатована вище прогалина раціональності юриспруденції оцінок у в.с. і у ш.с. в рамках інтегративної теорії юридичної аргументації. Основними висновками проведеного дослідження є положення про те, що інтегративна теорія юридичної аргументації – це евалюативна теорія, тобто теорія закритої і/або відкритої правової оцінки, яка включає або може включати в себе аналітичну і три види синтетичних юриспруденцій, а саме метадеонтологічну (дискурсивну), аксіологічну і антропологічну (телеологічну). Юриспруденція оцінок К. Ларенца in abstracto – це аксіологічно-діалектична форма інтегративної теорії юридичної аргументації, а in concreto – це одна із традиційних методологічних течій, розвинута К. Ларенцом та його учнями на основі ідей Гегеля, Р. Штамлера, Ю. Біндера, Г.-Г. Гадамера та ін., в центрі уваги якої перебуває питання про критерії і процес відкритого правового оцінювання. Дата реєстрації 2024-10-15 Додано в НРАТ 2024-10-15 Закрити