Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003296, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 13-12-2024 Статус Захищена Назва роботи Становлення і розвиток державотворення в Україні XVII - початку ХХ століття: історико-правове дослідження Здобувач Дігтяр Роман Васильович, Керівник Іванов В’ячеслав Миколайович Опонент Беззубов Дмитро Олександрович Опонент Шевченко Анатолій Євгенійович Опонент Мартинюк Олексій Володимирович Рецензент Озель Віталіна Іванівна Опис У дисертації здійснено комплексне та спеціальне науково-історичне дослідження проблем українського національного державотворення на теренах сучасної України та інших, значно віддалених від України територіях Євразійського континенту в період XVII – початку ХХ століття. Послідовно і логічно висвітлено закономірності та особливості осмислення феномену оновлених підходів до розуміння історичної ролі самопроголошених українських держав. У ході дослідження було встановлено, що висвітлення процесів українського державотворення в період XVII – початку ХХ століття насамперед пов’язаний із тими тенденціями й підходами, котрі застосовувалися дослідниками в різні часи. Відповідним чином, стан наукової розробки даної теми доцільно розглядати за хронологічно-проблемним принципом, поділивши цей процес на три періоди. І лише розкриття тематики українського державотворення в період XVII – початку ХХ століття після проголошення незалежності України привнесло нові, якісні зміни. Найперше, це стало можливим завдяки відкриттю архівних документів і матеріалів, застосуванню нових методологічних підходів тощо. Виявлено, що теоретико-методологічною основою даного дослідження є ціла низка науково-методологічних принципів, підходів, засобів і методів, завдання яких полягає в якомога всебічному та ґрунтовному висвітленні всіх аспектів українського державотворення в період XVII – початку ХХ століття. Було акцентовано увагу на актуальності практичної реалізації волі Українського народу щодо входження до Європейського Союзу. Це, своєю чергою, покладає завдання щодо необхідності збалансування основ державної політики на напрямах підвищення рівня національної самосвідомості, виховання громадян в дусі дотримання положень Конституції і законів України, укріплення обороноздатності держави в часи протидії повномасштабному російському вторгненню 24 лютого 2022 року. Особливої уваги з боку держави потребує системна і послідовна діяльність, спрямована на формування європейського типу мислення. З’ясовано, що активна національна українська позиція окремих, прогресивно налаштованих представників української інтелігенції та народних мас сприяла формуванню організованих політично орієнтованих осередків протистояння існуючим державним режимам, сповідуючи постулати соборності й неподільності, а також повного визволення українського народу і формування справжньої незалежної держави. Згідно з передбаченими завданнями один з основних напрямів дослідницької роботи спрямований на поглиблене вивчення державотворчих процесів з побудови українських держав поза межами континентальної України, а також вивчення національних і політико-економічних зв’язків між урядами новопроголошених держав. Історико-правовому аналізу піддано українську державотворчу діяльність в Україні, на звільнених з-під австро-угорської та польської окупації західноукраїнських землях, а також українських держав на Далекому Сході, Західному Сибіру, Північному Казахстані, Криму й Кубані. Одним із результатів дослідження є висновок про те, що українська державність виникла і розвивалася в руслі цілісного цивілізаційного процесу тогочасних правових систем. Відзначається, що загалом формування первинних ознак становлення державності та правовідносин на ранніх етапах розвитку Київської Русі здійснено Візантійським канонічним правом, яке знайшло своє відображення в нормах тогочасного звичаєвого права, а в подальшому імплементовано в закони Руської Правди. Увібравши в себе надбання римських правників, такі процеси мали значний вплив на формування правових основ державотворення Галицько-Волинської держави, Козацько-Гетьманської держави та більш пізніх державних утворень. З метою виведення авторських висновків і узагальнень щодо окремих аспектів українського державотворення в різні історичні періоди сформовано методологічну основу та обрано наукові інструменти, що сприяли досягненню покладених завдань. Саме вони забезпечили достатній науковий рівень опрацювання емпіричного матеріалу, визначення обсягу наукового доробку й нормативної бази задля здійснення історико-правового аналізу як в Україні, так і поза її межами в обраний дослідженням часовий період. Наукові погляди щодо визначення періодизації українського державотворення XVII – початку XX ст. забезпечили можливість проаналізувати роль і значення національно орієнтованих організацій (товариств, братств, союзів), а також оцінити з позицій державницького значення вплив знаних історичних постатей на формування державотворення на теренах сучасної України. Подається ґрунтовне дослідження національно-визвольної діяльності прогресивної інтелігенції та молодіжного середовища, зокрема студентських рухів, які переростали в осередки формування української національної ідеї з залученням широких верств населення до повалення деспотичних режимів і створення незалежних держав. Особливу увагу приділено аналітичному дослідженню законодавчої діяльності новоутворених українських держав, а також заходів щодо поєднання їх дій з процесами державотворення. Дата реєстрації 2024-10-30 Додано в НРАТ 2024-10-30 Закрити