Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003300, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 25-09-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Теоретичні засади формування прецеденту в сучасній судовій практиці. Здобувач Мельник Аліна Миколаївна, Керівник Кубко Євген Борисович Опонент Ляшенко Руслана Дмитрівна Опонент Бобровник Світлана Василівна Рецензент Тарахонич Тетяна Іванівна Рецензент Оніщенко Наталія Миколаївна Опис Дисертація присвячена дослідженням теоретичних засад формування прецеденту в сучасній судовій практиці, яке проводилося на основі аналізу досвіду країн як прецедентного, так і континентального (романо-германського) права, а також на основі аналізу прецедентної судової практики в Україні. У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, визначено зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Сформульовано мету й завдання дослідження, виокремлено об’єкт і предмет дослідження; визначено методологічну основу дисертаційного дослідження; сформульовано наукову новизну отриманих результатів; обґрунтовано їх практичне значення; подано інформацію про апробацію дисертаційних матеріалів і публікації автора. Привернуто увагу до того, що наукове дослідження формування судового прецеденту як частини судової практики набуває дедалі більшої актуальності у зв’язку зі змінами, які відбуваються у правовій політиці різних країн, зокрема і в Україні. У Розділі 1 «Теоретико-методологічні аспекти виникнення судового прецеденту» досліджено генезу (історію виникнення) судового прецеденту, який формується й розвивається в умовах реальної судової практики. «Судовий прецедент» і «судова практика» — це взаємопов’язані споріднені поняття. Судовий прецедент в рамках судової практики використовувався протягом майже всієї історії державно-правового розвитку людства, а судова практика була тісно пов’язана з релігійною (ідеологічною) й адміністративною функціями держави. У процесі розвитку права під впливом як судового прецеденту, так і судової практики загалом утворювалися схожі національні судово-правові системи, які мали спільні риси: єдність принципів функціонування правових систем, схожі джерела права, однакові (близькі) правові ідеї. Так виникали системи права в країнах англосаксонської та романо-германської правових сімей (країни прецедентного і континентального права). Розкрито процес формування прецеденту в правовій системі України, починаючи з 1991 року, тобто з часу здобуття Україною незалежності. Проведено аналіз загальних механізмів функціонування судового прецеденту на основі законодавчих актів, якими було закріплено існування прецедентної судової практики. З цих позицій визначені основні періоди формування судового прецедент. Досліджено сутнісні характеристики судового прецеденту, які визначають місце цього явища в сучасній судовій практиці, і встановлено, що прецедент, який стає невід’ємною частиною судової практики, комплексно впливає як на саму юридичну практику, так і на правову систему в цілому, на правову свідомість, правову культуру і правову поведінку учасників правовідносин. Такий вплив пов’язаний із функціями судового прецеденту. У дисертації на основі теоретичного і практичного аналізу сучасної судової практики визначені, зокрема, регулятивна, сигнально-інформаційна функції судового прецеденту. Проаналізовано на теоретичному рівні наукові дослідження запровадження в правовій системі України судового прецеденту як джерела права. Із теоретичних позицій досліджено правову природу рішень Конституційного Суду України, Верховного Суду, Європейського суду з прав людини, Суду Справедливості ЄС. Встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини, а частково й Суду Справедливості ЄС мають ознаки джерела права в Україні. Водночас практика Конституційного Суду України, Верховного Суду (постанови у зразкових справах, постанови Великої Палати Верховного Суду, у яких вирішуються «виключні правові проблеми», юрисдикційні питання) мають ознаки і функції, подібні до судового прецеденту. Констатовано, що в сучасній судовій практиці України відбуваються зміни, які в майбутньому стануть підґрунтям для більш широкого впровадження судового прецеденту. У Розділі 2 «Функціональне призначення судового прецеденту» поглиблено досліджується роль прецеденту в сучасній судовій практиці, у правотворчій і правозастосовній діяльності. Визначено, що судовий прецедент сприяє правотворчій діяльності, яка здійснюється суб’єктами, визначеними Законом України «Про правотворчу діяльність» № 3354-IX від 24 серпня 2023 року. Але суд не має правотворчих функцій, а «судова правотворчість» — це умовне поняття, яке використовується в наукових і аналітичних документах для визначення (називання) особливої діяльності судових органів, що полягає в реалізації правотворчих процесів і в забезпеченні принципу верховенства права. Встановлено, що об’єктивна взаємопов’язаність правотворчої і правозастосовної діяльності обумовлює якість закону і якість правових норм, які виникають у результаті правотворчості і втілюються в життя правозастосовною діяльністю в індивідуальних (особливих) правових актах. Судовий прецедент — один із найважливіших елементів забезпечення правової визначеності і прямо пов’язаний із принципом верховенства права, що забезпечує стабільність, прозорість і справедливість правової системи в цілому. Дата реєстрації 2024-10-31 Додано в НРАТ 2024-10-31 Закрити