Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003354, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 16-12-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Радіоекологічна характеристика природних водойм зони відчуження Здобувач Гречанюк Максим Олександрович, Керівник Лазарєв Микола Михайлович Опонент Романчук Людмила Донатівна Опонент Скиба Володимир Віталійович Опонент Райчук Людмила Анатоліївна Рецензент Іллєнко Володимир Віталійович Опис Дисертацію присвячено визначенню радіоекологічних характеристик водних об’єктів зони відчуження у віддалений період на основі сучасних методів визначення радіоекологічних критеріїв, що характеризують радіологічну ситуацію об’єктів навколишнього середовища внаслідок їх радіоактивного забруднення. У роботі використано методи, що дозволяють мінімізувати похибки у визначенні рівня радіонуклідного забруднення водних об’єктів і доз опромінення гідробіонтів для цілей радіаційного захисту навколишнього середовища. Проведено експериментальні дослідження на природних водоймах зони відчуження – озері Глибоке, що є предметом досліджень багатьох наукових установ, починаючи з перших років після аварії, і безіменному озері, що отримало назву «Бріт», дослідження якого розпочалось через 20 років після аварії. Обидва озера відрізняються рельєфом, рівнями радіоактивного забруднення, екологічними умовами, що відкриває можливість для порівняння результатів і вдосконалення моделей визначення радіологічних характеристик, зокрема формування доз опромінення риб з метою розробки заходів захисту об’єктів навколишнього середовища. Експериментальні дослідження включали у себе оцінку рівнів радіоактивного забруднення вищевказаних водойм зони відчуження, розподіл радіоактивності у компонентах водойми і, з використанням сучасних методів вимірювання потужності дози опромінення гідробіонтів від радіоактивного водного середовища і донних відкладень, динаміки радіоактивного забруднення риби. На основі отриманих даних, з використанням сучасних моделей, за вмістом радіонуклідів у рибі оцінено мінімальні рівні радіоактивного забруднення води у водоймах, із заданим показником невизначеності, та для неперевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів у рибі визначено гранично допустимі концентрації радіонуклідів у водоймах. Для виконання поставлених завдань у дисертації використано сучасне програмне забезпечення для побудови карт (QGIS), що дозволило візуалізувати рельєф місцевості і розподіл радіоактивності залежно від висот досліджуваної ділянки не лише у межах водойми але й визначити потенційні ділянки водозабірного басейну зазначеної водойми, з яких відбувався ймовірний змив радіонуклідів у водойму. Використовуючи дані про глибину та розташування точок відбору, отримані під час відбирання проб донних відкладень, за допомогою програмного забезпечення виконано геоприв’язку точок та створено карту просторового розподілу глибин досліджуваної водойми. На основі визначення параметрів радіоактивного забруднення водойм створено карти, що відображають формування дозових навантажень від різних компонентів радіоактивного забрудненння екосистеми. Визначенням вмісту основних дозоутворюючих радіоактивних ізотопів у компонентах водойм встановлено, що питома активність ^(137)Cs і ^(90)Sr у воді озера Бріт відповідно становила 1,5±0,3 Бк∙л^(−1) і 72±9 Бк∙л^(−1) та була нижчою, порівнюючи з показниками активності для цих же радіонуклідів у озері Глибоке (відповідно 4±1 Бк∙л^(−1) і 100±10 Бк∙л^(−1)). Середній вміст стабільних елементів К+ та Са^(2+) у воді озер Бріт і Глибоке становив відповідно 2,0±0,1 мг∙л^(−1) та 14±12 мг∙л^(−1) і 1,2±0,1 мг∙л^(−1) та 30±2 мг∙л^(−1). На нашу думку, різниця в активності ^(137)Cs і ^(90)Sr у воді та концентрація стабільних аналогів радіоактивних ізотопів обумовила ситуацію коли вміст ^(137)Cs в рибі з озера Бріт був у 4 рази меншим ніж у рибі із озера Глибоке, але вміст ^(90)Sr навпаки був у 1,5 раза вищим. Оцінку внутрішньої дози опромінення було зроблено на підставі виміряних значень питомої активності радіонуклідів у різних органах для риб масою 1 кг і геометричним фактором: «довжина:висота:ширина» = «1:0.2:0.1» з використанням рекомендованих МКРЗ дозових коефіцієнтів. Отримані результати доводять, що найбільша потужність поглиненої дози внутрішнього опромінення формується в кістковій тканині (77 мкГр·год^(-1)) та прилеглих органах (головний і спинний мозок, нирки, зябра, кришталик ока) за рахунок бета-випромінювання ^(90)Sr + ^(90)Y. У м’язовій тканині потужність поглиненої дози внутрішнього опромінення буде на порядок меншою – 7,5 мкГр·год^(-1). На тому ж рівні потужність поглиненої дози буде також у печінці – 7,8 мкГр·год^(-1), однак з огляду на радіаційний зважуючий фактор альфа-випромінювання (20) по відношенню до бета- і гамма-випромінювання, ефект від поглиненої дози опромінення печінки риб може бути значно вищим, за рахунок альфавипромінення ^(238-240)Pu і ^(241)Am. Після проведення оціноки поглинутих доз внутрішнього опромінення організмами риб у досліджуваних озерах, розраховано, що найбільшу поглинуту дозу в озері Бріт отримують окунь, лин і краснопірка, а найменшу – карась. У озері Глибоке найбільша поглинута доза характерна для таких видів риб як лин і карась, а найменша – для щуки і краснопірки. Основну роль у формуванні поглинутої дози в озері Бріт відіграє ^(90)Sr, водночас як в озері Глибоке – ^(137)Cs. Дата реєстрації 2024-11-11 Додано в НРАТ 2024-11-11 Закрити