Реєстраційний номер
0824U003375, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
07-11-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Адміністративно-правовий статус особи, яка керує транспортним засобом
Здобувач
Маслянко Сергій Вікторович,
Керівник Веселов Микола Юрійович
Опонент Гуржій Тарас Олександрович
Опонент Калініна Аліна Владиславівна
Рецензент Червінчук Андрій Васильович
Рецензент Мердова Ольга Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Донецький державний університет внутрішніх справ
Опис
Дисертація є однією з комплексних наукових праць, в якій на монографічному рівні досліджено адміністративно-правовий статус особи, яка керує транспортним засобом, а також вироблено науково обґрунтовані пропозиції стосовно вдосконалення чинного законодавства у цій сфері.
У межах розробки об’єкта і предмета дослідження з’ясовано, що підстави керування транспортними засобами слід поділити на правові та фактичні. Правові підстави керування транспортними засобами – це закріплені у певному нормативно – правовому акті обставини, вимоги, виконання чи дотримання яких є умовою для допуску особи до керування транспортними засобами тієї чи іншої категорії. Фактичні підстави – це свідоме приведення конкретного транспортного засобу до якого людина має доступ у рух і зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості цього транспортного засобу. У свою чергу фактичні підстави можуть бути законними чи незаконними, і це залежатиме від дотримання правових підстав.
Надано визначення поняття особа, яка керує транспортним засобом – це учасник дорожнього руху, який для власного пересування, перевезення людей (пасажирів) чи вантажу використовує транспортний засіб, керуючи ним.
Розроблено систематизацію та подальшу класифікацію осіб, які керують транспортними засобами, яка має наступний вигляд:
1) особи, які керують транспортними засобами на законних підставах: велосипедисти; особи, які керують приватним легким електротранспортом; водії (особи, які керують при наявності права керування транспортним засобом відповідної категорії): а) водії-інваліди, водії оперативних транспортних засобів, водіїв зі стажем керування до 2-х років; б) водії, які здійснюють пасажирські перевезення; водії, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів; в) трактористи-машиністи; механіки-водії багатовісних спеціальних колісних шасі і тягачів, механіки-водії гусеничних машин; г) фахівці з навчання (інструктори з водіння); особи, яка навчаються водінню;
2) особи, які керують транспортними засобами, не маючи на те законних підстав: особи, які не отримували права керування транспортними засобами взагалі чи відповідної категорії (при керуванні тим типом транспорту, який вимагає отримання відповідного права (свідоцтва, дозволу); особи, які позбавлені права керування транспортними засобами; особи, які керують транспортними засобами, маючи на те відповідне право але при наявності медичних чи інших протипоказань (наприклад, у стані алкогольного чи іншого виду сп’яніння).
Зроблено висновок, що автономний транспортний засіб зі штучним інтелектом має розглядатися лише з позиції об’єкта правовідносин і не може мати власного правового статусу. Правосуб’єктність – здатність виступати учасником правовідносин з приводу використання транспортного засобу зі штучним інтелектом має бути розподілена між виробником цього пристрою, користувачем (оператором) та суб’єктами, які надають обов’язкові послуги з технічного обслуговування транспортного засобу і програмного забезпечення та/чи Інтернет-провайдерами.
Наголошується, що включення до Закону України «Про автомобільний транспорт» терміну «легкий персональний електричний транспортний засіб» не усуває цілковито проблем з правовою визначеністю статусу тих осіб, які керують цим видом транспортних засобів. Для розв’язання цієї проблеми необхідно:
- внести доповнення до статті 16 (Основні права та обов’язки водія транспортного засобу) Закону України «Про дорожній рух» в частині того, що: «зазначені у цій статті права та обов’язки водія стосуються усіх осіб, які керують транспортними засобами, незалежно від правових підстав та фактичних обставин такого керування»;
- включення до Закону України «Про дорожній рух» окремої норми, яка б закріплювала основні права і обов’язки осіб, які керують легким персональним та низькошвидкісним легким електричним транспортом як окремої категорії учасників дорожнього руху.
З урахуванням міжнародного досвіду підготовки та допуску осіб до керування механічними транспортними засобами, а також стану деліквентності та аварійності у сфері безпеки дорожнього руху з боку (за участю) водіїв, які мають стаж до двох років, обґрунтовується необхідність включення до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами в Україні:
1) вимогу отримувати кандидатами у навчання відповідного дозволу (свідоцтва), що де-юре закріплюватиме їх часткову дієздатність брати участь у керуванні транспортним засобом під час практичного навчання;
2) додаткових обмежень для водіїв зі стажем до двох років;
3) абзац 5 пункту 2 Положення слід викласти в такій редакції: «Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з неповним правом керування транспортним засобом».
Дата реєстрації
2024-11-14
Додано/оновлено в НРАТ
2024-11-14 / 2026-07-01
