Реєстраційний номер
0824U003396, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-12-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Виконавська оперологія: методологія, термінологія, аналіз
Здобувач
Чен Ке ...,
Керівник Рощенко Олена Георгіївна
Опонент Маркова Олена Миколаївна
Опонент Єрошенко Олена Віталіївна
Рецензент Жаркіх Тетяна Василівна
Рецензент Анфілова Світлана Геннадіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
Дисертацію націлено на розробку теоретичного обґрунтування виконавської оперології як наукового напряму у структурі музикознавства і аналітичне репрезентування його дослідницьких можливостей на основі вивчення вокально-тембрової драматургії «Отелло» Дж. Верді – А. Бойто.
У Розділі 1 «Виконавська оперологія у контексті процесів інтеграції і специфікації галузей музикознавства» тема дослідження набула розкриття крізь призму розв’язання таких проблемних аспектів як вмотивування уведення нового наукового напряму до структури музикознавства, визначення предмету вивчення виконавської оперології, розробки її методологічної системи і структурування категоріально-понятійного апарату.
Запропоновано методологічну систему (історичний, системний, типологічний, інтерпретологічний, порівняльний, структурно-функціональний, термінологічний, виконавсько-оперологічний, імагологічний методи дослідження), застосування котрої сприятиме розвиткові виконавської оперології; узагальнено зміст категорії тембр-амплуа, надані дефініції категорій тембр-характер і тембр-образ, в основу котрих покладено взаємодії драматичного театру і опери. Зміст категорії тембр-амплуа конкретизовано через поняття темброва ідентичність, модель тембр-амплуа, тембр-теситура, типологічна семантика, імідж-стереотип (уведені Хе Цзяньхуй); з категорією тембр-характер взаємодіють такі поняття як вчинок, випадок, пафос, мета, воля, виняткова особистість, змішення, парадоксалізація змісту, гротеск, гіпербола; категорія тембр-образ – змістовний центр, до котрого тяжіють поняття багатокодовість, семіотична система, оперна персоносфера, інтегративність.
У Розділі 2 «Гра у вердіївському „Отелло“: аналітичні віртуалії, реалії і актуалії виконавської оперології» на основі тлумачення опери як відкритого твору подано його музикознавчу інтерпретацію як демонізованої гри у шахи, встановлено ігрові способи організації вокально-тембрової персоносфери опери, визначено специфіку буття вокальних тембрів як амплуа, характеру і образу.
Вияв метафорики антагоністичної інтелектуальної гри на рівнях функціональної відповідності оперних персонажів шаховим фігурам і проявів шахових стратегій в оперній драматургії обумовив встановлення співвідношень між музичною драмою і закономірностями фантасмагоричної шахової гри/жахливого карнавалу як змагання (game).
Визначені способи організації тембрових двійників: у складі тенорової групи вони розташовані навколо першого героя; баси – темброво-семантичні дублі спільного тембр-амплуа. Двійникові системи охоплюють всіх персонажів музичної драми; оперній персоносфері властивий рухомий характер.
Класифікація вокальних тембрів оперної персоносфери передбачає визначення об’єктивних властивостей тембр-амплуа – якості типізованого оперного персонажу, «будівельного матеріалу», з «цеглин» котрого вибудовуються тембр-характер і тембр-образ. Виникненню оперного тембр-характеру сприяють полісемія, суміщення семантичних функцій персонажу; індивідуалізація виконавського прочитання; розвиток героя у відповідності до етапів музичної драми. Тембр-образ – знак-символ художньо-філософського сенсу оперного спектаклю – вирізняє інтегральність, переусвідомлення попередніх ступенів осмислення, інтелектуально-емоційний «злет» понад композиторським текстом.
Осмислені специфічні ознаки вокальних тембрів Отелло, Дездемони і Яго за їх визначенням (класифікацією) у German FACH System. Відсутність Stimmfächer інших персонажів опери засвідчує, що їм властива вокально- темброва нейтральність (відсутність теситурно-семантичної специфікації).
З метою осмислення інтонаційної семантики персонажів розглянута інтонаційна виразність оперних партій 1 дії «Отелло» – драми, що містить усі види оперно-вокальних тембрів (амплуа, характер, образ). Визначені п’ять типів інтонаційної семантики «dramma lirico»: лірико-драматична сфера, псалмодія, героїка, фатум, гротеск. Вердієвський принцип символізації вокально-тембрової драматургії сприяє її концептуалізації.
Як перспективи розвитку виконавської оперології у системі музикознавства визначено подальше вивчення структури і властивостей виконавської оперології; долучення до напрямів у структурі виконавської оперології спеціалізованих галузей мистецтвознавчої науки (наприклад, хорознавства; театрознавства, основ оперної режисури; хореології; порівняльної інтерпретології).
Дата реєстрації
2024-11-19
Додано/оновлено в НРАТ
2024-11-19 / 2026-10-09
