Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003500, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-12-2024 Статус Запланована Назва роботи Достовірність доказів у кримінальному провадженні Здобувач Тепак Святослав Ярославович, Керівник Ковальчук Сергій Олександрович Опонент Крушинський Сергій Антонович Опонент Тимчишин Андрій Михайлович Рецензент Форостяний Андрій Володимирович Рецензент Тильчик В`ячеслав В`ячеславович Опис Дисертація є одним із перших в українській науці кримінального процесуального права комплексним дослідженням теоретичних і практичних аспектів проблематики достовірності доказів та механізму встановлення цієї їх процесуальної властивості в ході кримінального провадження. У дисертації розкрито генезис нормативного закріплення достовірності доказів і теоретичних уявлень щодо її сутності та відображено послідовний перехід від розгляду цієї процесуальної властивості доказів крізь призму істини до плюралізму підходів до визначення її сутності. Розкрито сутність достовірності доказів та обґрунтовано доцільність її розуміння у трьох аспектах: гносеологічному; психологічному; логічному, а також визначено поняття достовірності доказів у кожному з наведених аспектів. Під достовірністю доказів запропоновано розуміти процесуальну властивість, яка відображає встановлену суб’єктом доказування за результатами їх перевірки та оцінки безсумнівність змісту доказів і засновану на цьому придатність використовуватися для встановлення обставин, що входять у предмет доказування. Визначено взаємозв’язок достовірності доказів з іншими притаманними їм процесуальними властивостями – належністю та допустимістю як індивідуальними і достатністю та взаємозв’язком для ухвалення відповідного процесуального рішення як системною властивістю. Виокремлено ознаки, притаманні забезпеченню достовірності доказів у кримінальному провадженні, з урахуванням яких визначено його поняття. Забезпечення достовірності доказів охарактеризовано як процес реалізації гарантій цієї їх процесуальної властивості та наведено розуміння гарантій достовірності доказів у двох аспектах: 1) за сутністю – як законодавчо визначених способів забезпечення отримання суб’єктом доказування достовірних доказів; 2) за функціональним спрямуванням – як процесуальних гарантій правосуддя, що дозволяють забезпечити належну правову процедуру шляхом використання достовірних доказів. Здійснено структурування гарантій достовірності доказів шляхом виокремлення в їх системі: 1) загальних гарантій достовірності доказів, притаманних всім видам доказів; 2) гарантій достовірності окремих видів доказів, що виокремлюються за процесуальним джерелом, в якому вони містяться. Детально охарактеризовано гарантії достовірності доказів, які входять до кожної з виокремлених груп. Обґрунтовано доцільність розуміння поняття перевірки доказів шляхом виокремлення та дослідження трьох елементів: 1) сутності перевірки доказів (як конгломерату розумової та практичної діяльності суб’єктів доказування); 2) мети її здійснення (забезпечення подальшого використання доказів у доказуванні); 3) змісту перевірки доказів (сукупності способів, за допомогою яких вона здійснюється). Доведено, що перевірка відіграє ключове значення для встановлення саме достовірності доказів, оскільки за допомогою інструментарію, який становить її зміст, суб’єкт доказування може встановити безсумнівність змісту доказу та, відповідно, його логічну узгодженість з іншими доказами або, навпаки, спростувати його, визнавши цим його недостовірним і непридатним для використання у доказуванні. Наголошено, що задля встановлення достовірності доказів суб’єктами доказування застосовуються способи перевірки доказів, які охоплюються як розумовою діяльністю суб’єктів доказування (аналіз кожного окремого доказу, його синтез і співставлення з іншими доказами), так і їх практичною діяльністю (під час досудового розслідування – шляхом збирання нових доказів, а в ході судового розгляду – шляхом як дослідження наявних доказів, так і отримання нових доказів). Встановлено, що способи перевірки доказів, які охоплюються практичною діяльністю суб’єктів доказування, різняться за колом процесуальних дій, які підлягають проведенню задля встановлення достовірності доказів залежно від процесуального джерела, в якому вони містяться (з урахуванням стадії кримінального провадження, в якій здійснюється перевірка достовірності доказів, та суб’єктів доказування або інших учасників провадження, які можуть здійснювати перевірку доказів). Ключові слова: кримінальне провадження, досудове розслідування, судове провадження, доказування, докази, достовірність доказів, процесуальні властивості доказів, перевірка доказів, оцінка доказів, показання, документи, речові докази, висновки експерта, право на справедливий суд. Дата реєстрації 2024-12-10 Додано в НРАТ 2024-12-10 Закрити