Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003511, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 08-01-2025 Статус Захищена Назва роботи Обґрунтування тактики хірургічного лікування парадуоденального (groove) панкреатиту. Здобувач Хомяк Андрій Ігорович, Керівник Усенко Олександр Юрійович Опонент Земсков Володимир Сергійович Опонент Смачило Ростислав Михайлович Рецензент Литвиненко Олександр Миколайович Рецензент Сидюк Андрій Володимирович Опис Дисертаційна робота присвячена покращенню результатів хірургічного лікування хворих на парадуоденальний панкреатит із застосуванням дуоденум-зберігаючих резекцій підшлункової залози (ДЗРПЗ) та панкреатодуоденектомії. Згідно з визначенням UEG Consensus Guidelines (2017 р.) хронічний панкреатит - це прогресуюче запальне захворювання підшлункової залози, що характеризується незворотними морфологічними змінами, втратою секреторної паренхіми залози і заміщенням її фіброзною тканиною, що призводить до втрати ендокринної та екзокринної функції органу. Відповідно до останніх даних захворюваність на хронічний панкреатит зростає, що пов’язане з споживання алкоголю та поліпшенням методів діагностики. Показник захворюваності в країнах Європи та США становить приблизно 9,62/100,000 (95% CI 7,86–11,78).Парадуоденальний (groove) панкреатит - окрема форма хронічного панкреатиту, що характеризується хронічним запаленням, фіброзними змінами та рубцюванням парадуоденальної зони. Захворюваність на парадуоденальний панкреатит чітко не визначена. За повідомленнями деяких авторів частота парадуоденального панкреатиту складає від 2,7% до 24,5% у пацієнтів, яким була виконана панкреатодуоденектомія з приводу хронічного панкреатиту. Не існує консенсусу щодо оптимальної тактики лікування пацієнтів з цією окремою формою хронічного панкреатиту. Всі наявні дані здебільшого представлені ретроспективними окремими дослідженнями з малою вибіркою, що суперечать один одному. Для хірургічного лікування парадуоденального панкреатиту запропоновані та використовуються такі хірургічні втручання, як дуоденум-зберігаючі резекції підшлункової залози, резекція ДПК зі збереженням підшлункової залози, панкреатодуоденектомія (з та без збереження пілорусу) та резекція головки підшлункової залози з сегментарною резекцією ДПК (операція Nakao). Велика кількість авторів для хірургічного лікування парадуоденального панкреатиту надають перевагу панкреатодуоденектомії, проте така радикальна тактика може бути не виправданою у всіх випадках парадуоденального панкреатиту. Основою дослідження стали пацієнти для лікування яких застосовувались відкриті хірургічні втручання. Відповідно до поставлених у дослідженні задач пацієнтів було поділено на 2 групи: пацієнти, яким було виконано ДЗРПЗ (62 пацієнти), та пацієнти, яким виконали панкреатодуоденектомію (16 пацієнтів). Пацієнтам в групі ДЗРПЗ виконували такі модифікації оперативних втручань, як операції Фрея, Бегера та операція за Бернською методикою. У групі панкреатодуоденектомій виконували модифікації за Kausch-Whipple та Traverso-Longmire. Після операцій проводились лабораторні та інструментальні дослідження, патоморфологічне вивчення препаратів та додаткові радіологічні методи обстеження за необхідності. Патоморфологічні особливості захворювання вивчали на препаратах після панкреатодуоденектомій. Тяжкість ускладнень оцінювали за класифікацією Clavien-Dindo. Контроль больового синдрому оцінювався за шкалою Izbicki, що враховує частоту нападів болю, їх інтенсивність, час непрацездатності та використання анальгетиків. Медіана періоду спостереження становила 59 місяців. Встановлені та досліджені патоморфологічні особливості парадуоденального панкреатиту. Парадуоденальний панкреатит за патоморфологічними ознаками поділяється на кістозну, солідну та змішану форми. Дані патоморфологічні форми мають характерні мікроскопічні особливості та корелюють з клінічним перебігом захворювання. Кістозна форма характеризується наявністю кістозних змін стінки ДПК та підшлункової залози, тоді як солідна форма має більш виражені фіброзні зміни і гіпертрофію брунерівських залоз. Змішана форма представляє собою поєднання характеристик обох інших форм, з ознаками як кістозної, так і солідної перебудови тканин. Таким чином, встановлено, що парадуоденальний панкреатит за патомофрологічними ознаками поділяється на кістозну, солідну та змішану форми, які корелюють з його клінічними характеристиками. Основними показами до відкритого хірургічного втручання є рефрактерний больовий синдром, стеноз зовнішньопечінкових жовчних проток, стеноз дванадцятипалої кишки, портальна гіпертензія, а також неможливість виключення злоякісного новоутворення. ДЗРПЗ є безпечними та ефективними втручаннями при парадуоденальному панкреатиті. Використання ДЗРПЗ дозволило значно покращити показники контролю больового синдрому у пацієнтів з парадуоденальним панкреатитом. Панкреатодуоденектомія, не зважаючи на високу ефективність, не має переваг над ДЗРПЗ для лікування парадуоденального панкреатиту. Частота післяопераційних ускладнень та тривалість перебування у стаціонарі була достовірно вищою серед пацієнтів яким була виконана панкреатодуоденектомія у порівнянні з ДЗРПЗ. Дані результати свідчать проти концепції тотального використання панкреатодуоденектомій при парадуоденальному панкреатиті. Дата реєстрації 2024-12-11 Додано в НРАТ 2024-12-11 Закрити