Реєстраційний номер
0824U003519, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
21-12-2022
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Правові акти Комісії Європейського Союзу.
Здобувач
Отенко Павло Васильович,
Керівник Буроменський Михайло Всеволодович
Опонент Смирнова Ксенія Володимирівна
Опонент Брацук Іван Зіновійович
Рецензент Бойчук Дмитро Сергійович
Рецензент Маринів Іванна Ігорівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Опис
Дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці міжнародного права комплексним дослідженням особливостей правових актів Комісії ЄС в правопорядках ЄС та України.
З'ясовано, що Комісія ЄС є одним із наднаціональних інститутів ЄС, якому притаманні ознаки sui generis, першою інституційною моделлю якого є Верховний Орган, створений в рамках Європейського Співтовариства вугілля та сталі в 1952 р. Встановлено, що Комісія ЄС наділена широким колом повноважень у різних сферах ЄС, більшість з яких визначені в статті 17 Договору про Європейський Союз. Аналіз повноважень Комісії ЄС дозволив виокремити чотири групи функцій, які виконує Комісія ЄС: 1) функцію з ініціювання політичних та законодавчих змін; 2) квазі-законодавчу функцію; 3) виконавчу (адміністративну) функцію; та 4) функцію із забезпечення дотримання та виконання положень Договорів ЄС та актів вторинного права ЄС.
В дисертації досліджено ґенезу правових актів Комісії ЄС, що дозволило виокремити особливості правової природи, юридичної підстави для прийняття та юридичної сили правових актів Верховного Органу, Комісії Європейського Економічного Співтовариства, Комісії Євратому, Комісії Європейських Співтовариств. Визначено, що на сьогоднішній день основний перелік правових актів Комісії ЄС відображений в статті 288 Договору про функціонування Європейського Союзу. Розвинуто твердження про те, що зазначений перелік не є вичерпним, що підтверджується наявністю у Комісії ЄС іманентних повноважень з прийняття великої кількості нестандартних «атипічних» правових актів.
У праці здійснено класифікацію правових актів Комісії ЄС за чітко визначеними критеріями: обов’язковий або необов’язковий характер норм, які містяться в таких актах; загальна або персоніфікована сфера дії відповідного акту; акти, які можуть бути застосовані одразу після прийняття, та акти, які потребують здійснення додаткових імплементаційних заходів з боку держав-членів; наявність або відсутність юридичної підстави для прийняття відповідного акту; наявність або відсутність у Комісії ЄС права самостійно приймати відповідний акт незалежно від волевиявлення інших інститутів ЄС.
Встановлено, що на доктринальному та офіційному рівнях ЄС наразі відсутнє загальноприйняте визначення поняття «правовий акт Комісії ЄС». У дисертації виокремлено ознаки, які притаманні правовим актам Комісії ЄС: наявність чітко визначеної юридичної підстави для прийняття, передбачена положеннями Договорів ЄС, положеннями обов’язкових до виконання актів Союзу, або відсутність чітко визначеної юридичної підстави, яка базується на власній адміністративній практиці Комісії ЄС; обов’язкове визначення в преамбулі таких актів юридичних і фактичних підстав для прийняття; відповідність фундаментальним принципам та цінностям ЄС; обов’язковий характер положень таких актів для відповідних осіб або створення певних юридичних та/або практичних наслідків для таких осіб; різноманітність зовнішніх форм.
Завдяки цьому було сформульовано та запропоновано авторське визначення поняття «правовий акт Комісії ЄС» – акт, який приймається Комісією ЄС на підставі положень Договорів ЄС, відповідного законодавчого акту ЄС або на підставі власної усталеної адміністративної практики, з метою виконання покладених на Комісію ЄС завдань та функцій, що містить в собі обов’язкові до виконання норми або норми, які направлені на створення певних наслідків юридичного або практичного характеру для чітко визначеного або невизначного кола адресатів.
Дослідженням встановлено, що Комісія ЄС приймає велику кількість імплементаційних та делегованих правових актів, які мають форму регламентів, рішень та директив. З'ясовано, що імплементаційні та делеговані акти відносяться до актів, які приймаються Комісією ЄС поза межами законодавчих процедур ЄС, за одночасної наявності волі Європейського Парламенту та/або Ради ЄС та відповідного положення в акті Союзу, яким таке право передбачено. Аналіз положень імплементаційних та делегованих актів, правових висновків Суду Справедливості ЄС засвідчує, що імплементаційні та делеговані акти Комісії ЄС відносяться до категорії квазі-законодавчих актів вторинного права ЄС, які приймаються з метою деталізації, зміни або доповнення положень базових законодавчих та інших обов’язків актів Союзу, які за своєю юридичною силою є обов'язковими.
Наголошено, що наразі відсутнє визначення поняття «м’якого правового акту Комісії ЄС». У зв’язку із чим, запропоновано авторське визначення поняття «м’якого правового акту Комісії ЄС» – сукупність різноманітних норм та правил, які приймаються Комісією ЄС з метою належного виконання покладених на неї завдань та функцій, які знаходять своє зовнішнє відображення у різноманітних зовнішніх формах актів, які за своєю юридичною силою не є формально обов’язковими до виконання, однак можуть створювати певні наслідки для визначеного або невизначеного кола адресатів.
Дата реєстрації
2024-12-11
Додано/оновлено в НРАТ
2024-12-11 / 2026-07-01
