Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003520, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 22-12-2022 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Правове регулювання оплати праці в державному секторі економіки. Здобувач Мельник Ярослав Олегович, Керівник Ярошенко Олег Миколайович Опонент Пижова Марина Олександрівна Опонент Костюченко Олена Євгенівна Рецензент Луценко Олена Євгенівна Рецензент Бурнягіна Юлія Миколаївна Опис У дисертації висловлено думку, що слід законодавчо закріпити категорію «працівників бюджетної сфери». Закріплення такого легального визначення усуне необґрунтовану диференціацію в оплаті праці працівників бюджетної сфери і дозволить створити дійсно єдину систему оплати праці для всіх працівників бюджетної сфери. Під працівниками бюджетної сфери запропоновано розуміти працівників усіх сфер діяльності, оплата праці яких проводиться за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, тобто працівники бюджетних організацій соціально-культурної сфери (вчителі, викладачі, науковці, медичний персонал, та ін.) та працівники органів державного управління всіх рівнів, зокрема, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, а також працівники судових, правоохоронних органів, прокурорських та слідчих працівників та ін. Автор висловив позицію, що доречно було б установити, що мінімальні ставки заробітної плати і посадові оклади працівників бюджетної сфери встановлюються в розмірі, що визначається, враховуючи рівень середньої заробітної плати за регіоном. У роботі арґументовано, що галузева система оплати праці має передбачати включення тарифних ставок (посадових окладів), оплату праці в підвищеному розмірі за роботу в особливих умовах і в умовах, що відхиляються від нормальних, а також стимулюючі виплати. Установлено, що трансформація підходів до тарифної оплати праці працівників бюджетних установ може відбуватися за двома підходами. Перший підхід передбачає збереження принципових основ побудови оплати за тарифом, що склалися за роки застосування ЄТС, за умови їх коригування відповідно до нових умов господарювання і вимог обліку в оплаті галузевих особливостей праці. Другий передбачає встановлення базової ставки (окладу) на основі базової розрахункової одиниці, яка має затверджуватися законом про бюджет регіону на черговий рік, а потім формування посадового окладу конкретного працівника за допомогою застосування підвищувальних коефіцієнтів: базового, що відображає рівень освіти працівника, і який формує базовий оклад, а також додаткових коефіцієнтів, що характеризують специфіку виконуваної ним роботи (небезпечні для здоров'я і важкі умови праці); кваліфікацію працівника (присвоєну йому кваліфікаційну категорію); масштаби управління (групу з оплати праці керівників цього закладу); рівень управління (керівник установи, заступник керівника, головний спеціаліст установи, керівник структурного підрозділу). Додаткові коефіцієнти остаточно формують оклад конкретного працівника. Для робітничих професій має встановлюватися тарифна сітка, що складається з восьми тарифних розрядів. Автор вважає, що позитивним практичним досвідом може мати підготовка переліку професій (посад) працівників, які можуть бути переведені на індивідуальні умови оплати праці з укладенням строкових трудових договорів. Така система організації оплати праці може бути передбачена для керівників організацій та окремих категорій висококваліфікованих працівників. Розміри оплати праці (посадові оклади, ставки, компенсаційні та стимулюючі надбавки, доплати та інші виплати) за індивідуальними трудовими договорами передбачаються в межах фонду заробітної плати без обмеження максимальними розмірами. У роботі обґрунтовано, що при визначенні рівня оплати праці працівників організацій бюджетної сфери варто орієнтуватися на розмір ЗП регіону і на власні фінансові можливості. Відтак, буде врахована галузева та регіональна специфіка. Заробітна плата буде залежати від місцевих умов і рівня життя в конкретному регіоні. Істотні територіальні відмінності у вартості життя населення зумовлюють необхідність в підтримці різних рівнів заробітної плати за регіонами країни. Фактичне рішення щодо визначення ставок і окладів буде прийматися на регіональному рівні – тобто на тому рівні, з бюджету якого фінансується організація. Разом з цим, в умовах наявної нерівності економічного становища регіонів немає ніякої гарантії, що в разі запровадження такого підходу заробітна плата працівників бюджетної сфери в низці регіонів не зменшиться, оскільки розмір заробітної плати безпосередньо буде залежати від фінансових можливостей регіону. Розміри заробітної плати можуть бути вище або нижче національного рівня, але не можуть бути менше мінімального розміру оплати праці. У роботі акцентовано увагу, що для України з її різноманітністю територіальних особливостей, одним з пріоритетних напрямків повинна стати регіональна політика доходів. Першим кроком в реалізації такої політики має стати перехід від єдиного розміру МЗП до регіональних мінімальних розмірів оплати праці. Це відкриє можливості договірного регулювання умов оплати праці на принципово новій основі, коли на перше місце диференціації оплати праці буде поставлена ціна робочої сили, що складається в конкретному місці виконання трудової функції. Дата реєстрації 2024-12-11 Додано в НРАТ 2024-12-11 Закрити