Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003521, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 20-02-2023 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Процесуальне становище суб’єктів кримінального процесу, які здійснюють функцію сприяння кримінальному провадженню. Здобувач Страшок Анна Анатоліївна, Керівник Вапнярчук В’ячеслав Віталійович Опонент Лоскутов Тимур Олександрович Опонент Гловюк Ірина Василівна Рецензент Тітко Іван Андрійович Рецензент Тищенко Ольга Ігорівна Опис У роботі досліджено особливості процесуального становища суб’єктів кримінального процесу, які здійснюють функцію сприяння кримінальному провадженню. Авторкою проведено огляд наявних у науковій літературі доробок описаної проблематики і виокремлено найбільш перспективні напрями наукових пошуків. Здійснено загальну характеристику суб’єктів кримінального процесу, які сприяють кримінальному провадженню, та досліджено низку правових та організаційних питань участі в кримінальному провадженні окремих з них, висловлено пропозиції, спрямовані на вдосконалення теоретичного розуміння та нормативного регламентування їх правового статусу, а також практики участі в кримінальному судочинстві. У дисертації визначені характерні особливості (ознаки) функції сприяння кримінальному провадженню, що дають можливість виокремити коло суб’єктів, які її здійснюють, та відділити від тих, які виконують інші функції; з’ясовано місце суб’єктів, які сприяють кримінальному провадженню, в системі суб’єктів кримінального процесу, та здійснено їх класифікацію за різними критеріями. Так, зокрема, характерними особливостями (ознаками) функції сприяння кримінальному провадженню визначено: а) векторність – цільова спрямованість діяльності зі сприяння кримінальному провадженню відображається в назві цієї функції. Таке сприяння спрямоване на реалізацію процесуального інтересу певного суб’єкта, який здійснює цю функцію, а також процесуального інтересу суб’єкта, якому сприяє останній, а в кінцевому рахунку – на досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Ця функція характеризуються й тим, що має епізодичний характер, а її реалізація, за звичай, зумовлена вимогами кримінальної процесуальної форми та ініціюється іншими суб’єктами, які не є суб’єктами її здійснення; б) суб’єктність – здійснюється цілою низкою суб’єктів процесу, які мають різні процесуальні інтереси. Проте відмінність процесуальних інтересів не перешкоджає можливості об’єднання їх в одну групу за функціональною спрямованістю, оскільки їх інтерес зумовлюється не матеріально-правовими потребами щодо вирішення кримінально-правового спору, а тими вимогами, які ставляться до них законом та правовими засобами реалізації свого правового статусу; в) генеруючий характер функції полягає в генеруванні необхідного для участі у кримінальному провадженні обсягу їх прав і обов’язків, які є змістом їх правового статусу (і як наслідок змістом виконуваної ними функції), обумовлені специфічною спрямованістю діяльності кожного з них та в основному регламентовані в параграфі 5 глави 3 КПК; г) нормативність – чинне кримінальне процесуальне законодавство закріплює процесуальні форми та засоби реалізації функції сприяння кримінальному провадженню і правовий статус суб’єктів, які їх здійснюють. Авторкою наголошено, що всім суб’єктам, які сприяють кримінальному провадженню, притаманний характерний їх правовому статусу процесуальний інтерес (а не матеріально-правовий – в результатах кримінального провадження), що дає можливість відділяти їх від суб’єктів, які виконують інші кримінальні процесуальні функції, або від осіб, які взагалі не є суб’єктами кримінального провадження, роль яких може полягати лише в дотичності до здійснення окремих дій процесуального чи не процесуального характеру. Процесуальний інтерес у суб’єктів, які сприяють кримінальному провадженню, зважаючи на відмінність їх процесуального статусу та передбачених законом правових механізмів його реалізації, може бути різним. Значна увага у роботі приділена проблемам теорії, нормативного регулювання і практики участі в кримінальних провадженнях окремих суб’єктів кримінального процесу, які здійснюють функцію сприяння кримінальному провадженню, зокрема: свідка, обізнаних осіб (експерта, спеціаліста, перекладача), понятих, заявника та викривача, представника органу пробації, секретаря судового засідання. При дослідженні правових та організаційних питань участі свідка у кримінальному провадженні визначено особливості його компетентності (в широкому та вузькому сенсі) та участі в доказовій діяльності; запропоновано вдосконалення визначення поняття свідка. Значна увага приділена розкриттю сутності, значенню та видам свідоцького імунітету у кримінальному провадженні. Зазначено, що в основі кожного з них (як безальтернативного (обов’язкового), так і альтернативного (факультативного)) лежить певний привілей (від самообвинувачення, родинних відносин, відносин щодо надання правничої допомоги, щодо медичного обслуговування, щодо таємниці сповіді віруючих, відносин із представниками засобів масової інформації), а також і те, що існування в кримінальному процесі інституту привілеїв (і похідного від нього інституту свідоцького імунітету) свідчить, що держава в окремих випадках певні суспільні відносини, права та інтереси окремих осіб ставить вище інтересів правосуддя в аспекті отримання доказової інформації. Дата реєстрації 2024-12-11 Додано в НРАТ 2024-12-11 Закрити