Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003525, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 20-12-2022 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Зловживання правом в сімейних правовідносинах. Здобувач Борох Тетяна Сергіївна, Керівник Явор Ольга Анатоліївна Опонент Красицька Лариса Василівна Опонент Кириченко Тетяна Сергіївна Рецензент Надьон Вікторія Валентинівна Рецензент Піддубна Вікторія Федорівна Опис Дисертаційна робота присвячена комплексному правовому дослідженню «зловживання правом» в сімейних правовідносинах. У роботі проведено узагальнення представлених в цивілістичній науці підходів до розкриття характеру і природи зловживань в сімейному праві як особливоого виду неправомірної поведінки; визначено форми та види зловживання правом в сімейних правовідносинах, проаналізовано юридичні наслідки зловживання правом в сімейних правовідносинах. Зазначено, що сучасний розвиток суспільних відносин наполегливо вимагає конкретизації поняття «зловживання правом» в сімейних правовідносинах з метою переведення його в сферу законодавчого регулювання, оскільки розрізнені наукові погляди безсилі надати належну допомогу практичній сфері реалізації суб’єктивних прав в сімейних правовідносинах. Загальний висновок роботи полягає в тому, що на підставі проведених узагальненнях, представлених в цивілістичній науці, підходів до розкриття характеру і природи зловживань в сімейному праві, зловживання правом в сімейних правовідносинах є особливим видом неправомірної поведінки, якому притаманні спеціальні форми та види зловживання правом. Вихідною тезою дослідження стало обґрунтування того, що зловживання суб’єктивними правами в сімейних правовідносинах визначено як один з видів неправомірної поведінки, що є пов’язаною з реалізацією суб’єктивного сімейного права, яке спрямоване на задоволення власного інтересу, але має наслідком заподіянням шкоди охоронюваним сімейним законодавством правам та інтересам інших осіб. Вказано, що поняття «зловживання правом» визначають і як правопорушення, і як делікт, і як особливий тип правової поведінки, і як особливий вид неправомірної поведінки, що є предметом наукової дискусії про природу досліджуваного явища залежно від конкретної галузі права. Авторкою вперше зазначено шість підходів до визначення правової сутності та зовнішніх форм зловживання правом в цивільних й сімейних правовідносинах. Формальна відповідність поведінки суб’єкта сімейного права нормі права полягає в тому, що зовнішні межі його суб’єктивного сімейного права відповідають можливості, яка визначена правовою нормою; внутрішні межі суб’єктивного права виявляються порушеними. В цьому і полягає особливість змісту меж суб’єктивного права. Загальні межі здійснення будь-якого права визначені в Конституції України через чітку заборону порушення прав і свобод інших осіб під час здійснення права. Аналіз концептуальних положень про сутність категорії «зловживання правом» надає можливість визначити основні ознаки зловживання правом в сімейних правовідносинах, серед яких: соціальна шкідливість поведінки суб єкта сімейних відносин, зумовлена корисливістю та іншою особистою зацікавленістю, егоїстичним втіленням в процесі здійснення права тільки своїх інтересів; володіння відповідним правом правомочною особою, порушення меж здійснення сімейного права. У зв’язку із цим зловживання правом не може бути кваліфіковано як спосіб його здійснення всупереч змісту самого права. Навпаки, зловживання правом завжди передбачає такі дії, які відповідають змісту суб’єктивного сімейного й цивільного права. Сучасна цивілістична доктрина пов’язує змістовне наповнення визначення «зловживання правом» через загальні принципи здійснення права, а саме справедливості, добросовісності, розумності. Водночас сфера недобросовісного здійснення власного суб’єктивного права, вочевидь, є значно ширшою, ніж реалізація права «на зло». Зловживання правом в сімейних правовідносинах не може бути віднесено ні до правомірної поведінки (враховуючи ознаку шкоди), ні до правопорушення, оскільки воно виникає тоді, коли формальна реалізація суб’єктивного права однією особою спрямована на досягнення іншої, ніж передбачено нормою права, мети, що в результаті призводить до порушення суб’єктивного права іншої особи або настільки звужує його, що воно перестає бути корисним і цінним для неї. Інакше кажучи, «своє» право протиставляється праву в цілому. Власна мета за допомогою наявного в особи суб’єктивного права на певні дії досягається через нехтування правами інших, вступаючи у протиріччя з принципами, цінностями, метою права взагалі. Окрему увагу приділено інституту недопущення зловживання суб’єктивним цивільним правом в європейському праві. В європейському праві здійснення суб’єктивного цивільного права з перевищенням меж реалізації цих прав його носіями є предметом правового регулювання норм цивільного права, які входять до правового інституту недопущення зловживання суб’єктивним цивільним правом (фр. abus de droit) (лат. загальне посилання на умисел). Рецепція римського права сприяла виробленню загальних засад і, відповідно, уніфікації європейського права, згідно з яким ніхто не може діяти зловмисно, якщо він використовує належне йому право. Свобода правомочної особи щодо здійснення суб’єктивного права визнавалася абсолютною. Дата реєстрації 2024-12-12 Додано в НРАТ 2024-12-12 Закрити