Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003530, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 27-02-2023 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Правові засади боротьби зі зміною клімату в праві Європейського Союзу. Здобувач Полич Валерія Павлівна, Керівник Комарова Тетяна В’ячеславівна Опонент Ладиченко Віктор Валерійович Опонент Смирнова Ксенія Володимирівна Рецензент Яковюк Іван Васильович Рецензент Трагнюк Олеся Янівна Опис Дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці міжнародного права дослідженням, яке присвячене комплексному розкриттю теоретичних і практичних питань правового регулювання боротьби зі зміною клімату у праві Європейського Союзу, дослідженню зародження та еволюції нормативного забезпечення розв’язання проблеми зміни клімату на універсальному рівні та в межах ЄС, а також впливу кліматичної політики Європейського Союзу на удосконалення національного законодавства України у відповідній сфері. У роботі з’ясовано, що розвиток міжнародно-правового співробітництва у сфері зміни клімату на універсальному рівні в силу специфіки проблеми став наслідком зусиль, що докладалися науковцями різних країн, які проводили різноманітні дослідження у кліматичній сфері. Саме досягнення науки та занепокоєння доказами згубного впливу на навколишнє середовище результатів людської діяльності спонукали уряди держав до співпраці. Поступово проблема парникових газів та парникового ефекту як небезпечних для клімату, а зрештою і для всієї екосистеми, починає займати провідне місце серед загальних проблем охорони навколишнього середовища. Встановлено, що прийняття 09.05.1992 р. першого юридично обов’язкового документу, безпосередньо спрямованого на боротьбу зі зміною клімату – Рамкової конвенції про зміну клімату – стало правовою основою для прийняття державами на найвищому рівні конкретних дій спрямованих на протидію подальшій зміні клімату та зобов’язало їх діяти в інтересах безпеки людини навіть в умовах, коли ступінь наукової невизначеності залишався дуже високим. Акцентовано увагу на тому, що рамковий характер цієї Конвенції закладає основи співробітництва із кліматичної проблематики, а сам документ визначає основні напрямки та кінцеві цілі, досягнення та реалізація яких покладаються на країни, які самостійно обирають засоби для виконання зобов’язань за договором. Одночасно рамковий характер документу визначив нормативні засади для впровадження міжнародного режиму співробітництва у боротьбі зі зміною клімату, у межах якого постійно відбувається розширення та змістовного наповнення зобов’язань держав. Встановлено, що ухвалення 11.12.1997 р. Кіотського протоколу «підносить» міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі зміною клімату на новий рівень, який характеризується визначенням конкретних заходів та термінів, у які сторони зобов’язуються досягнути поставлені цілі. Також підкреслюється, що Протокол значний тягар відповідальності за виконання його положень покладає на розвинуті країни на основі принципу справедливості, оскільки саме ці країни мають найвищі, як правило, рівні викидів парникових газів в атмосферу. Натомість менш економічно розвиненим країнам (країнам, що розвиваються, малим острівним країнам) надається підтримка у досягненні цілей, зазначених у Протоколі з боку розвинених країн. З’ясовано, що Паризька кліматична угода 2015 р. не лише закріплює поворот до нової низьковуглецевої моделі економічного розвитку на основі поступової відмови від традиційних технологій видобутку, переробки та використання викопних ресурсів (насамперед вуглеводнів), а й визначає обов’язковість поступового скорочення шкідливих викидів в атмосферу для усіх держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку. Це сприяє посиленню взаємодії держав у сфері боротьби зі зміною клімату на глобальному рівні. При цьому Європейський Союз разом із державами-членами виступає лідером у процесі імплементації кліматичних зобов’язань, що закріплені на рівні універсальних договорів. У свою чергу, імплементація зобов’язань за універсальними міжнародними договорами, укладеними ЄС і державами-членами відбувається одночасно на двох рівнях – наднаціональному та національному, що у свою чергу зумовлює ретельність вибору засобів виконання цих зобов’язань на основі застосування принципів субсидіарності і пропорційності. Встановлено, що особливістю правової регламентації співробітництва держав у боротьбі зі зміною клімату є поєднання різних методів правового регулювання, як традиційних (укладення міжнародних договорів та формування звичаєвих норм, що виступають, як правило у формі принципів), так і м’яких (за допомогою резолюцій/рішень міжнародних організацій). На основі аналізу джерел первинного і вторинного права ЄС, а також практики функціонування його інституційного механізму, доведено факт формування кліматичного режиму ЄС, який є частиною глобального кліматичного режиму, що ґрунтується на засадах Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату 1992 р. Одночасно специфічною рисою цього режиму є наявність механізмів, які забезпечують ефективну реалізацію норм права у сфері зміни клімату на національному (локальному, регіональному, субрегіональному), міжнародному та власне наднаціональному рівнях. Дата реєстрації 2024-12-12 Додано в НРАТ 2024-12-12 Закрити