Реєстраційний номер
0824U003536, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
21-07-2023
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Договір прокату транспортного засобу за цивільним законодавством України.
Здобувач
Тиндик Максим Павлович,
Керівник Мороз Микола Володимирович
Опонент Твердохліб Елла Валентинівна
Опонент Лукасевич-Крутник Ірина Степанівна
Рецензент Надьон Вікторія Валентинівна
Рецензент Тупицька Євгенія Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Опис
Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню теоретичних та практичних аспектів договору прокату транспортного засобу за цивільним законодавством України, здійснено його розмежування із суміжними договірними конструкціями, проведено правовий аналіз порядку укладення, суб’єктного складу, істотних умов, змісту, підстав припинення та правових наслідків порушення сторонами умов зобов’язання, що виникає із цього правочину.
Встановлено, що предметом договору прокату транспортного засобу є зареєстрований у встановленому законом порядку складний самохідний технічний пристрій, призначений для перевезення людей, багажу та вантажу водними, повітряними чи наземними шляхами, допущений до участі у русі, який внаслідок особливостей користування ним, визнається джерелом підвищеної небезпеки, та, як правило, використовується фізичними і юридичними особами для задоволення побутових, невиробничих потреб. З урахуванням особливостей предмету договору прокату транспортних засобів, специфіки суб’єктного складу та змісту, автором дається його визначення, як договору, за яким наймодавець – суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює діяльність з передання транспортних засобів у найм, передає або зобов’язується передати транспортний засіб наймачеві у строкове користування, а наймач зобов’язується вносити плату за користування цим транспортним засобом та повернути його у стані, визначеному законом або договором.
Вдосконалено цивільно-правові підходи щодо розуміння правової природи договору прокату транспортного засобу та визначено його місце в системі договорів за законодавством України. Обґрунтовано, що даний правочин становить собою підвид договору прокату, що випливає з особливостей транспортного засобу як предмета договору, правил користування та технічного обслуговування транспортних засобів, а також їх особливих властивостей, які перетворюють діяльність з їхнього використання на таку, що є джерелом підвищеної небезпеки. На специфіку досліджуваного договору також вказують особливі вимоги законодавства, що встановлені до наймачів, оскільки вони обумовлені відповідними властивостями транспортного засобу (повинні мати відповідний документ, який дозволяє керування відповідним транспортним засобом).
Дослідження правової природи договору прокату транспортних засобів дозволило обґрунтувати твердження, що зміст поняття «побутові потреби» та «споживацькі потреби» збігається, таким чином встановлено, що фізична особа може використовувати предмет договору прокату транспортного засобу для задоволення саме побутових потреб. Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, які можуть виступати наймачами у відносинах прокату транспортних засобів, в силу їх сутності, не мають побутових (споживацьких) потреб, а тому можуть використовувати предмет прокату для задоволення саме невиробничих потреб. Крім того, у роботі доведено, що положення частини 2 ст. 788 ЦК України, відповідно до якої наймач може користуватися предметом прокату для реалізації своїх виробничих потреб, не змінює вимог законодавства стосовно можливості використання транспортного засобу з невиробничою метою, а лише допускає наявність такої можливості у випадку домовленості про це сторін.
Автором доведено, що у разі, якщо наймач використовує транспортний засіб у межах майнової сфери наймодавця, до нього не переходить правомочність володіння таким засобом. Якщо наймач користується ним в межах майнової сфери наймодавця він лише «начебто» володіє ним. Таке «квазіволодіння» не є володінням у звичному для сучасного праворозуміння цієї правової категорії сенсі.
У роботі встановлено, що при визначенні поняття «систематичність» підприємницької діяльності, в аспекті приватно-правових відносин, слід виходити не тільки з кількості укладених суб’єктом підприємницької діяльності правочинів, які вчиняються ним з метою отримання прибутку, але й брати до уваги такі аспекти, як намір особи постійно здійснювати відповідну діяльність, а також наявність у неї статусу – суб’єкта підприємницької діяльності. Зокрема, доводиться, що наймодавець, у досліджуваних відносинах, може ще і не вчиняти правочинів із передачі транспортних засобів у прокат, але його підготовчі дії з формування публічної оферти та створення умов реалізації відповідної підприємницької діяльності (обладнання пунктів прокату, створення бази транспортних засобів для передання їх у прокат, укладення трудових договорів із фізичними особами, які будуть здійснювати таку діяльність від імені наймодавця, тощо), у своїй сукупності будуть свідчити про те, що надання транспортних засобів у прокат є систематичним і здійснюється постійно.
Дослідження особливостей суб’єктного складу договору прокату транспортних засобів дало змогу автору зробити висновок, що непідприємницькі товариства не можуть безпосередньо брати участь у відповідних правовідносинах на стороні наймодавця. Це пояснюється тим, що вказаний договір є публічним, а отже у якості наймодавця у ньому обов’язково виступає виключно особа, яка має статус підприємця.
Дата реєстрації
2024-12-13
Додано/оновлено в НРАТ
2024-12-13 / 2026-07-01
