Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003547, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 04-11-2024 Статус Запланована Назва роботи Становлення та розвиток народно-інструментальної школи в Китаї: виконавство, освіта, національний репертуар Здобувач Чжу Сиси ..., Керівник Устименко-Косоріч Олена Анатоліївна Опонент Кундис Руслан Юрійович Опонент Черноіваненко Алла Дмитрівна Опонент Сподаренко Віктор Михайлович Рецензент Єрьоменко Андрій Юрійович Опис Дослідження присвячено висвітленню історико-культурному та теоретичному аналізу виконавської практики, освітньої галузі та створення національного репертуару. На початку XX століття музика Китаю пройшла великий шлях розвитку, без знання якого неможливо зрозуміти деякі явища, що виникають у музичній практиці XX століття. Народно-інструментальне мистецтво Китаю одночасно базується на власних традиціях та включає музичну практику європейського походження. Вплив європейських країн на музику Китаю – одне з проблемних, ключових теоретичних питань для сучасного дослідника китайської музики. У результаті зазначених трансформацій відбулися зміни у стилі та творчих підходах китайських композиторів, музичні твори яких відбивали не лише традиції національної музики, а й принципи західної музичної теорії та композиторської техніки. У зв'язку з цим, набуло актуальності питання про ментальні, національні та міжкультурні характеристики народно-інструментальної музики Китаю, визначення яких уможливило створити наукове підґрунтя для визначення досліджуваного явища у сучасному китайському мистецтві. Аналіз історичного розвитку китайської музичної культури дозволив констатувати про поступове зростання видів мистецтва, зміцнення матеріальної бази, заснування сфери освіти та популяризації музики, підвищення якості підготовки виконавців як у Китаї, так і за рахунок навчання 3 китайських музикантів за його межами. Революційні зміни, що відбулися в Китаї на початку XX століття, призвели до важливих трансформацій культурного коду, в якому з'явилися раніше неможливі компоненти. Європейський вплив на розвиток культурного буття Китаю був спрямований і на музичне мистецтво, частиною якого стало народно-інструментальне виконавство у всіх його проявах. Визначено періодизацію розвитку народно-інструментальної школи. У роботі запропоновано класифікацію основних напрямів народно-інструментального виконавства за рівнем виконавської майстерності, виконавським складом та формою, а саме: самодіяльне (аматорське) музикування; професійне виконавство; академічна та популярна виконавська практика; профспілкова музична творчість; синкретичні форми інструментального музикування. Проаналізовано розвиток музично-інструментальної освіти в Китаї. Охарактеризовано баянно-акордеонне виконавство як феномен національної народно-інструментальної школи. Історичний екскурс баянно акордеонного мистецтва в контексті китайської інструментальної школи дозволив констатувати про поступову появу різних виконавських практик, популяризацію музики, зародження принципів музикування. Вплив західної культури на розвиток китайського мистецького простору створили підґрунтя для визначення неспецифічних музично-інструментальних явищ, які набули нових образних та національних характеристик. Баянно-акордеонне виконавство представлено у різних формах музикування (сольне, ансамблеве, музичний супровід). Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше в українському мистецтвознавстві здійснено комплексне дослідження еволюції розвитку народно-інструментальної школи в контексті її складових компонентів – виконавства, освіти та національного репертуару, а саме: проаналізовано еволюцію інструментального виконавства шляхом визначення етапів розвитку інструментально-виконавської практики та формування мережі закладів початкової, середньої та вищої спеціалізованої освіти. Запропоновано низку уточнень та узагальнень основних відомостей, пов'язаних з історією виникнення перших класів з вивчення інструментальної музики в Китаї, а також появою та розповсюдженням сучасних інструментальних практик середини ХХ століття. У роботі вперше зроблено спробу проаналізувати процеси взаємодії західних та східних традицій у руслі інструментального мистецтва. Встановлено, що окреслені традиції відбиваються на жанрово-стильових особливостях сучасної інструментальної музики. Запропоновано класифікацію основних напрямів народно інструментального виконавства за рівнем виконавської майстерності, виконавським складом та формою, а саме: самодіяльне (аматорське) музикування; професійне виконавство; академічна та популярна виконавська практика; профспілкова музична творчість; синкретичні форми інструментального музикування. Крім освітніх установ, у країні сформована та активно розвивається система побутування музичного мистецтва, компоненти якої поєднують усі види сучасної музичної культури. У сучасній китайській інструментальній музиці стильові ознаки музики обумовлені поєднанням китайських музичних традицій та західних впливів. Визначено три основні вектори розвитку інструментальної школи: європеїзація китайської музики; збереження етнічних музичних традицій; синтез східних та західних музичних практик. Охарактеризовано баянно-акордеонне виконавство як феномен національної народно-інструментальної школи Китаю. Конкретизовано поняття «народно-інструментальна школа», уточнено етапи розвитку народно-інструментального виконавства та спеціальної підготовки музикантів в Китаї. Дата реєстрації 2024-12-13 Додано в НРАТ 2024-12-13 Закрити