Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003601, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 12-09-2024 Статус Запланована Назва роботи Свобода волі працівника та роботодавця при зміні трудового договору Здобувач Фатєєв Ярослав Володимирович, Керівник Коваленко Олена Олександрівна Опонент Киян Володимир Якович Опонент Москаленко Олена Вячеславівна Рецензент Головань Тетяна Георгіївна Рецензент Пономаренко Оксана Михайлівна Опис У дисертації автор виходить із розуміння, що право виступає тим форматором, який започатковує площину свободи волі суб’єктів, що дає підстави для обґрунтування концептуального положення, що норми трудового права встановили кордони прояву свободи волі сторін трудового договору, не допускаючи зменшення мінімальних соціальних стандартів, що забезпечує держава, навіть, якщо б працівник погодився на такий зменшений обсяг. Воля сторін трудового договору - це сила, що генерує думку суб’єкта трудового договору, формує його зацікавленість та прагнення, спрямовані на досягнення певного результату. Свобода волі сторін трудового договору – це дозволена нормами права, здатність до варіативності поведінки у визначеному правовому просторі, що окреслюється правовими дозволами та заборонами, які визначають перелік варіантів поведінки працівника і роботодавця. Правила, за якими здійснювалось виникнення трудових відносин через укладення трудового договору та порядок, який регламентував цей механізм, визначили і зумовили правила і відповідний порядок зміни цього договору, адже все це дійство відбувалось як наслідок угоди – домовленості між працівником і роботодавцем. Відстоюється позиція, що зміни трудового договору: зміна істотних умов праці, переведення на іншу роботу, переміщення працівника надають потужності, міцності, стабільності існуючим трудовим відносинам та розвивають їх потенціал. Ці трансформації оновлюють зміст трудових правовідносин, не розриваючи існуючі правові зв’язки між суб’єктами трудового договору. Будучи наслідком перехрестя волі та волевиявлення працівника та роботодавця, правостворювальний юридичний склад, який викликає зміну трудового договору, а отже і трудових відносин, містить виключно правомірні дії і не може включати в себе події. Автор визначає мету змін в організації виробництва і праці як таку, що диктує визначення етапів зміни трудового договору, змістовне наповнення яких характеризується превалюванням прояву свободи волі роботодавця над свободою волі працівника та відповідною широтою цього простору і варіативністю дій, які, є більшими у порівнянні з простором свободи волі працівника. При цьому, зміни в організації виробництва і праці характеризуються як правова категорія, мета якої обумовлює межі правового простору свободи волі працівника та роботодавця при зміні істотних умов праці. Автор переконує, що саме законодавча деталізація етапів запровадження змін в організації виробництва і праці як самостійної категорії, так і першопричини зміни істотних умов праці, виступає урівноважуючою силою, що тримає баланс інтересів працівника і роботодавця в цих умовах, а класична конструкція зміни істотних умов праці запроваджується, відштовхуючись від волі та волевиявлення роботодавця. У такому випадку законність провадження змін істотних умов праці повністю покладається трудовим законодавством на роботодавця, а від волі працівника залежить тільки чи залишитися йому працювати в нових умовах праці, якщо йому це запропонують, чи ні. Наголошується, що правова категорія переведення працівника на іншу роботу відрізняється динамікою свого визначення не стільки в законодавстві, скільки в науці. Аналіз сучасних концепцій розуміння переведення на іншу роботу дає підстави констатувати захопленість правників теоріями управління персоналу, що містить ризики рано чи пізно призвести до юридичного оформлення цих категорій та їх рецепції законодавством, зміст якого буде відображати не природу права на працю, а природу економічну, а отже буде рухатися не до точки «людина-найвища соціальна цінність», а від неї. Також зазначається, що різновид переведення впливає на окреслення простору свободи волі сторін трудового договору. Проведений аналіз визначень переведення на іншу роботу, засад реалізації права на працю у національному законодавстві та у міжнародних документах, дозволяють підтримати наукову позицію А.М. Юшко, яка враховує ознаки даної правової категорії, що надає чинне законодавство та європейські і міжнародні стандарти, деталізує та охоплює ймовірні випадки цього явища, ґрунтується на легальному визначенні трудового договору та віддзеркалює природу і призначення зміни трудового договору як родового поняття, спрямованих на стабільність трудових відносин. У роботі робиться висновок, що причинно-наслідкових зв’язків між фактом зміни роботи та підставою-причиною її запровадження за загальним правилом не встановлено. Натомість, якщо ініціатором переведення виступає працівник, - вияв його свободи волі на переведення є, як правило, безумовним; а от коли ним є роботодавець - то для нього існують жорсткі правила: треба виконати ряд умов, щоб здійснити переведення працівника. Крім того, як правило, і в тому, і іншому випадку мова має йти про погодження воль та волевиявлення цих двох зацікавлених в цих відносинах суб’єктів – працівника і роботодавця. Дата реєстрації 2024-12-17 Додано в НРАТ 2024-12-17 Закрити