Реєстраційний номер
0824U003621, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
04-12-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Оптимізація діагностики лімфогенного метастазування у хворих на колоректальний рак з урахуванням молекулярно-епігенетичних маркерів.
Здобувач
Маліборська Світлана Віталіївна,
Керівник Голотюк Володимир Володимирович
Опонент Русин Андрій Васильович
Опонент Лукашенко Андрій Володимирович
Рецензент Крижанівська Анна Євстахіївна
Рецензент Дяків Ірина Богданівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Івано-Франківський національний медичний університет
Опис
При ретроспективному аналізі факторів ризику рецидиву та продовження хвороби у 188 хворих з рецидивами, встановлено, що безрецидивна виживаність достовірно відрізнялась залежно від факту ураження лімфатичних вузлів і була вищою серед осіб, у яких РЛВ не були ураженими, при цьому зареєстровано зворотній непараметричний зв’язок середньої сили (KolmogorovSmirnov Test, р<0,04, r=0,29, U – 2,35). Таким чином, метастатичне ураження регіонарними лімфатичними вузлами (РЛВ) у пацієнтів збільшувало імовірність розвитку рецидиву захворювання в 1,41 раза (95%, ДІ 1,02-1,93). Проте згідно статистичного розрахунку, безрецидивна виживаність не залежала статистично достовірно від кількості уражених РЛВ (р˃0,05).
Для хворих на рак ободової кишки (РОК) та РПК проспективної групи дослідження розроблена модель прогнозування метастатичного ураження РЛВ. Зокрема, при КТ-обстеженні хворих на РОК критерії ураження РЛВ, вплив яких можна вважати суттєвими, мають такі предиктори: округла форма – 3,61 (ДІ 1,02-14,18; р<0,06) та накопичення контрасту – 4,25 (ДІ 1,07-18,68; р<0,05).
Проведено аналіз рівнів РЕА у крові проспективної групи пацієнтів пацієнтів з метастатично-ураженими та пацієнтів з інтактними РЛВ. При порівнянні рівня ракового ембріонального антигена (РЕА) у пацієнтів хворих на РПК встановлено статистично значиму різницю (р˂0,032; N0: Q1-3 1,47-3,73; N1: Q 5,62-11,42), при цьому для порівняння незалежних груп було використано непараметричний критерій Манна-Уітні. Порогове значення РЕА становило 3,95 нг/мл. Отже, рівень РЕА>3,95 нг/мл у хворих на рак прямої кишки (РПК) підвищує ймовірність метастатичного ураження реґіонарних РЛВ.
У пацієнтів із збереженням лівої ободової артерії було діагностовано 9 післяопераційних ускладнень (із застосуванням ICG – 2 ускладнення, без застосування ICG – 7 ускладнень), а в пацієнтів з високим лігуванням нижньої брижової артерії – 13 ускладнень, що становить 20% і 30,2% відповідно. Отже, при збереженні лівої ободової артерії ризик післяопераційних ускладнень зменшується на 10,2% (р<0,05). У хворих з використанням методики контрастування ICG та збереженням лівої ободової артерії післяопераційні ускладнення діагностовано у 2 хворих, що становить 15,4%, натомість у хворих без ICG навігації та збереженні лівої ободової артерії ускладнення виявлені у 7-и осіб – 21,9%, р<0,05. Отже, при використанні ICG зменшується кількість післяопераційних ускладнень на 6,5%, враховуючи однотипність операцій це може бути пов’язано зі скороченням тривалості операції.
У хворих з експресією мікроРНК-100 >0,6 у.о. у пухлинних клітинах без метастазів у РЛВ встановлено достовірне зниження показників 1-річної безрецидивної виживаності, порівняно з групою пацієнтів з рівнями мікроРНК-100 <0,5 у.о.
Для пухлинної мікроРНК-125b виявлено зв'язок із розвитком рецидивів КРР у 3-річний термін. У хворих із рівнем зазначеної мікроРНК більше 0,2 у.о. у пухлинних клітинах рецидиви захворювання в трирічний термін спостерігали у 3 раза частіше.
Дослідження експресії мікроРНК в крові показали, що середні рівні мікроРНК-100, -125b та -200b становили 49,17±30,62, 40,08±20,09 та 26,64±13,46 у.о., відповідно. Встановлено, що низький рівень експресії мікроРНК-125b і високий рівень експресії мікроРНК-200b є характерною ознакою новоутворень категорії T3 і T4 і корелює з цим клініко-патологічним показником (r=-0,51 і 0,6 відповідно, p<0,05).
Високі показники мікроРНК-200b у пухлинній тканині та сироватці крові хворих на КРР зафіксовано у пацієнтів чоловічої статі, категорії T2 за TNM, за відсутності метастазів у РЛВ, а також виразкування та некрозу КРР.
Доповнено наукові дані щодо діагностичної цінності променевих методів обстеження у хворих на КРР в діагностиці лімфогенного метастазування, а саме: чутливість КТ для виявлення метастатичних РЛВ у хворих на РОК склала 50,0%, а специфічність – 88,9%; чутливість МРТ – у хворих на РПК склала 56,3%, а специфічність – 84,4% відповідно.
Уточнено наукові дані про те, що рівень РЕА >3,95 нг/мл у хворих на РПК підвищує ймовірність метастатичного ураження РЛВ при референтних значеннях до 5 нг/мл.
Уперше довдена ефективність застосування у хворих на РПК ІІ-ІІІ стадії (Т2-4N0-2М0) ICG навігації у реальному часі для картографування ЛВ та збереження лівої ободової артерії з метою проведення оптимальної лімфодисекції, одночасно зменшивши частоту хірургічних ускладнень при цьому на 10,2%.
Уточнено наукові дані про взаємозв’язок між рівнями експресії мікроРНК-100, -125b та -200b в пухлинній тканині хворих на КРР та наявністю лімфогенного метастазування (зв'язок експресії в пухлинній мікроРНК-100 (r=0,54), -125b (r=0,52) та -200b (r=0,54) із наявністю метастазів у РЛВ (p<0,05)).
Ключові слова: кишка, колоректальний рак, рак прямої кишки, стадіювання, лімфатичні вузли, метастазування, фактори ризику, мікроРНК, хірургічне лікування, променева терапія, хіміотерапія, індоціанін зелений, ускладнення, неспроможність анастомозу, прогнозування.
Дата реєстрації
2024-12-18
Додано/оновлено в НРАТ
2024-12-18 / 2026-07-14
