Реєстраційний номер
0824U003626, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
13-09-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Поліційна термінологія: становлення, структура, функціювання
Здобувач
Удовіченко Лілія Геннадіївна,
Керівник Осіпова Тетяна Федорівна
Опонент Нікуліна Неля Василівна
Опонент Царьова Ірина Валеріївна
Опонент Архипенко Людмила Михайлівна
Рецензент Борисов Володимир Андрійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Опис
Роботу присвячено дослідженню української поліційної термінології як сформованої організованої системи. У дисертації обґрунтовано теоретичні засади вивчення поліційної термінології в українській лінгвістиці, зокрема запропоновано дефініцію одиниці «поліційний термін»; здійснено комплексний аналіз шляхів формування поліційної термінології в системі фахової мови: визначено й описано етапи її становлення з часів зародження українського суспільства до сучасної форми – Національної поліції України; подано різноаспектну характеристику поліційної термінології, зокрема виокремлено й описано лексико-тематичні групи, з’ясовано граматичні особливості означеного термінокомплексу згідно з традиційними стратегіями аналізу; охарактеризовано парадигматичні відношення в системі поліційної термінології; викладено концепцію «Словника сучасного українського поліцейського»: представлено загальні підходи й принципи його створення, укладено зразки словникових статей.
Внаслідок опрацювання наукової (монографії, дисертації), науково-довідкової (енциклопедії, словники, довідники, вузькогалузеві посібники), нормативно-правової (законодавчі тексти, кримінальний та цивільний кодекси України, нормативні документи) джерельної бази військової та юридичної термінології сформовано теку термінів, що використовуються в діяльності поліційної служби.
Виокремлені терміноодиниці підтверджують системність та організованість поліційної термінології, а способи їх опрацювання демонструють закономірності розвитку фахової мови поліційної галузі як невід’ємної частини термінологійної лексики української мови.
У роботі здійснено діахронійний і синхронійний аналіз вивчення української поліційної термінології, її загальних і специфічних особливостей в аспекті перебування в правоохоронному полі.
Запропоновано дефініцію поліційного терміна, обґрунтовано умови віднесеності певної одиниці до розряду поліційних термінів, а саме її кодифікування в галузевих словниках і вживання під час виконання специфічних професійних обов’язків, наявність у відповідних офіційних і галузевих текстах тощо. У процесі дослідження встановлено, що поліційним термінам властиві й загальномовні ознаки, притаманні усім термінам, і специфічні галузеві.
Установлено, що поліційна термінологія своїми витоками сягає періоду формування первісного суспільства і пов’язана з потребою регулювати відносини всередині соціальної системи. Означено межі й подано характеристику основних етапів формування поліційної термінології, при цьому резюмовано, що з кожним новим витком історичного розвитку змінювалася, трансформувалася й поповнювалася новими терміноодиницями поліційна діяльність. Кожен період, навіть малопродуктивний, має унікальні джерела формування й тенденції розвитку. Констатовано, що після офіційного створення поліції як органу правопорядку почався якісно новий етап формування термінокомплексу, що обслуговує означену сферу діяльності до сьогодні.
У роботі висвітлено теоретичне підґрунтя розмежування тематичних і лексико-семантичних груп лексичних одиниць на основі парадигматичних зв’язків, унаслідок чого надано перевагу тематичному групуванню української поліційної термінології, що демонструє її цілісність як системи.
Запропоновано класифікацію правоохоронного термінокомплексу на основі тематичної та лексико-семантичної диференціації. Сформовані термінологічні групи репрезентують сфери адміністративного устрою, функційної діяльності правоохоронних органів. Визначено ступінь їх матеріального забезпечення, ознаки належності до поліції, зокрема й Нової української поліції ХХІ ст. тощо.
Підтверджено, що дериваційні процеси нових терміноодиниць здійснюються відповідно до законів української мови та загальних стратегій утворення термінологійної лексики.
Визначено, що найбільш продуктивними способами творення поліційних термінів є морфологічний, морфолого-синтаксичний, лексико-семантичний. Наявність значної кількості багатокомпонентних термінів відображає сучасне тяжіння до конкретизації термінологійних понять, відсутність в означеному лінгвістичному полі більш лаконічних конструкцій, а отже, – брак стислості. У роботі фіксуємо багатокомпонентні поліційні терміни кількісно виражені конструкціями від двох до десяти компонентів. Найбільшу групу становлять дво- та трикомпонентні терміни, утворені на основі підрядного зв’язку. Найпродуктивнішою структурною моделлю творення двокомпонентних термінів є поєднання прикметника з іменником, а серед трикомпонентних – іменника з прикметником та іменником. Кількісне переважання багатокомпонентних одиниць у поліційному термінокомплексі свідчить про перебування його на стадії становлення, що відображає розвиток банку поліційної термінології з урахуванням національно-культурної специфіки.
Дата реєстрації
2024-12-19
Додано/оновлено в НРАТ
2024-12-19 / 2026-07-09
