Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003732, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 04-02-2025 Статус Захищена Назва роботи Визначення предикторів ранніх післяопераційних ускладнень при операціях на висхідній аорті та оптимізація їх лікування і профілактики Здобувач Тимошенко Вікторія Анатолівна, Керівник Тодуров Борис Михайлович Опонент Руденко Костянтин Володимирович Опонент Габрієлян Артур Володимирович Рецензент Жарінов Олег Йосифович Рецензент Вітовський Ростислав Мирославович Опис Аневризма висхідної аорти може призвести до розвитку катастрофічних ускладнень, які характеризуються високою частотою летальності. В патогенезі даного захворювання відіграє роль ряд як вроджених, так і набутих факторів, які ведуть до зниження еластичності стінки аорти з подальшим її розширенням. Метою нашого дослідження було підвищити успішніть хірургічного лікування патології висхідної аорти за рахунок визначення предикторів післяопераційних ускладнень та оптимізації їх лікування та профілактики. З цією метою нами було відібрано медичні записи 124 пацієнтів, які відповідали критеріям включення та яким у зв’язку з патологією аортального клапана та висхідної аорти проводили операцію Бенталла. Залежно від тривалості перебування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ) після операції було сформовано 2 групи – перша група, у якій пацієнти перебували у ВІТ до 3 діб (99 осіб) та друга група, у якій пацієнти перебували у ВІТ більше 3 діб (25 осіб). На першому етапі проводилася порівняльна характеристика вихідних та інтраопераційних даних пацієнтів після операції Бенталла залежно від тривалості перебування у відділенні інтенсивної терапії. Загалом, середній вік пацієнтів у першій групі складав 48,1±13,1 років, тоді як у другій групі – 56,4±12,2 років (р=0,005). Проведення хірургічної корекції аортальної вади серця у пацієнтів даної вікової категорії також може ускладнюватися наявністю у них ряду інших супутніх захворювань. Так, найчастішим супутнім захворюванням у пацієнтів обох груп 3 фіксувалася АГ, причому у пацієнтів другої групи вона виявлялася на 18,0% (р=0,044) частіше в порівнянні з першою групою. Надалі, найчастіше виявлялися такі супутні захворювання як ЦД (6,00% проти 4,00%, р=0,376) та ФП (5,05% проти 4,00%, р=0,128), однак без достовірної різниці між групами дослідження. Надалі у досліджені проводився аналіз вихідних показників ЕХО-КГ між досліджуваними групами. Так, за даними ЕХО-КГ достовірно не відрізнялася між групами дослідження фракція викиду лівого шлуночка (57,4±9,64% проти 55,2±13,8, р=0,348), кінцево-діастолічний об’єм лівого шлуночка (210,3±77,5 мл проти 192,0±82,2 мл, р=0,300), кінцево-систолічний обʼєм лівого шлуночка (93,6±50,9 мл проти 97,4±63,7 мл, р=0,755), діаметру кореня аорти (5,04±0,91 см проти 4,74±0,98, р=0,136), діаметру висхідної аорти (5,41±1,08 см проти 5,18±0,68 см, р=0,271). Однак варто зазначити, що при розподілі пацієнтів залежно від діаметру висхідної аорти у пацієнтів другої групи на 31,2% частіше фіксувався діаметр висхідної аорти на рівні 46-50 см в порівнянні з першою групою (р=0,018). Крім того, діаметр кільця аортального клапана за даними ЕхоКГ у пацієнтів другої групи на 3,58% виявлявся достовірно меншим в порівнянні з пацієнтами першої групи (2,89±0,30 см проти 2,79±0,35 см, р=0,044). Надалі при аналізі значення максимального тиску на аортальному клапані встановлено, що у пацієнтів другої групи даний показник виявлявся на 46,4% вищим в порівнянні з пацієнтами першої групи (24,5±18,8 мм рт ст проти 45,7±34,6 мм рт ст, р<0,0001). Така ж картина спостерігалася стосовно середнього градієнта тиску на аортальному клапані, який виявлялвся на 53,8% достовірно вищим у пацієнтів другої групи в порівнянні з першою (11,7±5,45 мм рт ст проти 25,3±8,92 мм рт ст, р<0,0001). Загалом також між групами дослідження не фіксувалося достовірних відмінностей щодо загальної тривалості операції (4,16±1,08 год проти 4,25±1,02 год, р=0,701), тривалості штучного кровообігу (128,8±39,8 хв проти 133,2±42,9, р=0,609) та тривалості перетискання аорти (87,8±32,9 хв проти 87,2±22,5 хв, р=0,916). У ряді випадків для накладання дистального анастомозу між протезом аорти та аортою застосовували глибоку гіпотермічну зупинку кровообігу. У 4 пацієнтів першої групи глибока гіпотермічна зупинка кровообігу застосовувалася у 31 (31,3%) випадку, тоді як серед пацієнтів другої групи у 11 (44,0%) випадках, однак без достовірної різниці між групами дослідження (р=0,145). Більше того, тривалість глибокої гіпотермічної зупинки кровообігу достовірно не відрізнялася серед пацієнтів, яким вона застосовувалася, у групах дослідження (10,2±2,45 хв проти 10,6±3,72 хв, р=0,638). При аналізі динаміки показників кислотно-основного стану та газового складу артеріальної крові під час операції ми не фіксували достовірних відмінностей між групами щодо таких показників як рівні глюкози (р>0,05), рСО2 (р>0,05), рО2 (р>0,05), pH (р>0,05), сtO2 (р>0,05) та p50 (р>0,05) на всіх етапах хірургічного втручання. В той же час, у пацієнтів другої групи спостерігався достовірно нижчий на 8,80% (р=0,012) рівень гемоглобіну в кінці хірургічного втручання, хоча вихідні значення (р=0,684) та значення під час штучного кровообігу (р=0,090) істотно між собою не відрізнялися. Схожа картина також спостерігалася щодо рівня лактату. Дата реєстрації 2024-12-27 Додано в НРАТ 2024-12-27 Закрити