Дисертація доктора філософії. Тимошенко Вікторія Анатолівна. Визначення предикторів ранніх післяопераційних ускладнень при операціях на висхідній аорті та оптимізація їх лікування і профілактики

Реєстраційний номер

0824U003732, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

04-02-2025

Статус

Захищена

Назва роботи

Визначення предикторів ранніх післяопераційних ускладнень при операціях на висхідній аорті та оптимізація їх лікування і профілактики

Здобувач

Тимошенко Вікторія Анатолівна,

Керівник Тодуров Борис Михайлович
Опонент Руденко Костянтин Володимирович
Опонент Габрієлян Артур Володимирович
Рецензент Жарінов Олег Йосифович
Рецензент Вітовський Ростислав Мирославович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Опис

Аневризма висхідної аорти може призвести до розвитку катастрофічних ускладнень, які характеризуються високою частотою летальності. В патогенезі даного захворювання відіграє роль ряд як вроджених, так і набутих факторів, які ведуть до зниження еластичності стінки аорти з подальшим її розширенням. Метою нашого дослідження було підвищити успішніть хірургічного лікування патології висхідної аорти за рахунок визначення предикторів післяопераційних ускладнень та оптимізації їх лікування та профілактики. З цією метою нами було відібрано медичні записи 124 пацієнтів, які відповідали критеріям включення та яким у зв’язку з патологією аортального клапана та висхідної аорти проводили операцію Бенталла. Залежно від тривалості перебування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ) після операції було сформовано 2 групи – перша група, у якій пацієнти перебували у ВІТ до 3 діб (99 осіб) та друга група, у якій пацієнти перебували у ВІТ більше 3 діб (25 осіб). На першому етапі проводилася порівняльна характеристика вихідних та інтраопераційних даних пацієнтів після операції Бенталла залежно від тривалості перебування у відділенні інтенсивної терапії. Загалом, середній вік пацієнтів у першій групі складав 48,1±13,1 років, тоді як у другій групі – 56,4±12,2 років (р=0,005). Проведення хірургічної корекції аортальної вади серця у пацієнтів даної вікової категорії також може ускладнюватися наявністю у них ряду інших супутніх захворювань. Так, найчастішим супутнім захворюванням у пацієнтів обох груп 3 фіксувалася АГ, причому у пацієнтів другої групи вона виявлялася на 18,0% (р=0,044) частіше в порівнянні з першою групою. Надалі, найчастіше виявлялися такі супутні захворювання як ЦД (6,00% проти 4,00%, р=0,376) та ФП (5,05% проти 4,00%, р=0,128), однак без достовірної різниці між групами дослідження. Надалі у досліджені проводився аналіз вихідних показників ЕХО-КГ між досліджуваними групами. Так, за даними ЕХО-КГ достовірно не відрізнялася між групами дослідження фракція викиду лівого шлуночка (57,4±9,64% проти 55,2±13,8, р=0,348), кінцево-діастолічний об’єм лівого шлуночка (210,3±77,5 мл проти 192,0±82,2 мл, р=0,300), кінцево-систолічний обʼєм лівого шлуночка (93,6±50,9 мл проти 97,4±63,7 мл, р=0,755), діаметру кореня аорти (5,04±0,91 см проти 4,74±0,98, р=0,136), діаметру висхідної аорти (5,41±1,08 см проти 5,18±0,68 см, р=0,271). Однак варто зазначити, що при розподілі пацієнтів залежно від діаметру висхідної аорти у пацієнтів другої групи на 31,2% частіше фіксувався діаметр висхідної аорти на рівні 46-50 см в порівнянні з першою групою (р=0,018). Крім того, діаметр кільця аортального клапана за даними ЕхоКГ у пацієнтів другої групи на 3,58% виявлявся достовірно меншим в порівнянні з пацієнтами першої групи (2,89±0,30 см проти 2,79±0,35 см, р=0,044). Надалі при аналізі значення максимального тиску на аортальному клапані встановлено, що у пацієнтів другої групи даний показник виявлявся на 46,4% вищим в порівнянні з пацієнтами першої групи (24,5±18,8 мм рт ст проти 45,7±34,6 мм рт ст, р<0,0001). Така ж картина спостерігалася стосовно середнього градієнта тиску на аортальному клапані, який виявлялвся на 53,8% достовірно вищим у пацієнтів другої групи в порівнянні з першою (11,7±5,45 мм рт ст проти 25,3±8,92 мм рт ст, р<0,0001). Загалом також між групами дослідження не фіксувалося достовірних відмінностей щодо загальної тривалості операції (4,16±1,08 год проти 4,25±1,02 год, р=0,701), тривалості штучного кровообігу (128,8±39,8 хв проти 133,2±42,9, р=0,609) та тривалості перетискання аорти (87,8±32,9 хв проти 87,2±22,5 хв, р=0,916). У ряді випадків для накладання дистального анастомозу між протезом аорти та аортою застосовували глибоку гіпотермічну зупинку кровообігу. У 4 пацієнтів першої групи глибока гіпотермічна зупинка кровообігу застосовувалася у 31 (31,3%) випадку, тоді як серед пацієнтів другої групи у 11 (44,0%) випадках, однак без достовірної різниці між групами дослідження (р=0,145). Більше того, тривалість глибокої гіпотермічної зупинки кровообігу достовірно не відрізнялася серед пацієнтів, яким вона застосовувалася, у групах дослідження (10,2±2,45 хв проти 10,6±3,72 хв, р=0,638). При аналізі динаміки показників кислотно-основного стану та газового складу артеріальної крові під час операції ми не фіксували достовірних відмінностей між групами щодо таких показників як рівні глюкози (р>0,05), рСО2 (р>0,05), рО2 (р>0,05), pH (р>0,05), сtO2 (р>0,05) та p50 (р>0,05) на всіх етапах хірургічного втручання. В той же час, у пацієнтів другої групи спостерігався достовірно нижчий на 8,80% (р=0,012) рівень гемоглобіну в кінці хірургічного втручання, хоча вихідні значення (р=0,684) та значення під час штучного кровообігу (р=0,090) істотно між собою не відрізнялися. Схожа картина також спостерігалася щодо рівня лактату.

Дата реєстрації

2024-12-27

Додано/оновлено в НРАТ

2024-12-27 / 2026-07-01