Дисертація доктора філософії. Столярик Ольга Юріївна. Підхід, орієнтований на сильні сторони, у соціальній роботі із сім’ями, які виховують дітей з аутизмом.

Реєстраційний номер

0824U003737, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

30-06-2022

Статус

Захищена

Назва роботи

Підхід, орієнтований на сильні сторони, у соціальній роботі із сім’ями, які виховують дітей з аутизмом.

Здобувач

Столярик Ольга Юріївна,

Керівник Слозанська Ганна Іванівна
Опонент Байдарова Ольга Олегівна
Опонент Кравченко Оксана Олексіївна
Рецензент Олексюк Наталія Степанівна
Рецензент Горішна Надія Мирославівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Опис

Дисертація є комплексним дослідженням проблеми використання підходу, орієнтованого на сильні сторони клієнтів, у соціальній роботі із сім’ями, які виховують дітей з порушеннями розвитку, зокрема з аутизмом, що представлене теоретичним обґрунтуванням та експериментальною перевіркою дієвості використання соціального втручання, заснованого на сильних сторонах сім’ї, у покращенні суб’єктивної оцінки якості життя. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: - вперше розроблено методологічну основу й апробовано програму інтервенції, засновану на підході, орієнтованому на сильні сторони сім’ї; обґрунтовано дієвість застосування підходу у соціальній роботі із підвищення якості життя сімей, які виховують дітей з аутизмом; розкрито принципи підходу: безумовна віра в потенціал клієнта, фокусування уваги на силі та ресурсах; позитивна комунікативна взаємодія між соціальними працівниками та сім’єю; нарощування готовності до змін; врахування поглядів і досвіду сім’ї; диференціація послідовності змін від найменш до найбільш травматичних; нарощування ресурсів сім’ї як процес соціальної роботи; визначено особливості застосування підходу, орієнтованого на сильні сторони; - уточнено концепцію «якість життя сім’ї», яка розглядається як багатовимірний конструкт, що включає матеріальне, соціально-психологічне, фізичне благополуччя, міжособистісні стосунки всередині її структури, соціальну мобільність, самопочуття окремого члена та сім’ї загалом, права та можливості сім’ї, що імплементуються крізь лінзи впливу інвалідності одного з членів сім’ї на інших та на сім’ю в цілому, елементи якої розташовані на різних рівнях – індивідуальному, сімейному, системному; - систематизовано соціальні проблеми, з якими стикаються сім’ї, які виховують дитину з аутизмом, та їх вплив на життєстійкість та сімейну якість життя: обмежений доступ до наявних в громаді послуг, фінансове становище, брак часу, відсутність автономії, персоналізація вини, тягар опікуна, знижена батьківська самоефективність, професійна депривація, соціальна ізоляція, знижена мобільність та активність сім’ї у системі соціальних стосунків, знижені показники спроможності; - подальшого розвитку набули знання про наявні стратегії соціальної роботи із підвищення якості життя сімей, які виховують дітей з аутизмом, крізь призму сучасних теорій соціальної роботи. Актуальність дослідження зумовлена відходом соціальної роботи від патерналістичних, медичних підходів до роботи із сім’ями, що мають ознаки вразливості. Донедавна у соціальній роботі з сім’ями, які виховують дітей з порушеннями психічного, неврологічного чи інтелектуального розвитку, зокрема з аутизмом, в Україні використовували дефіцитарну модель допомоги. Така модель орієнтована на суб’єкт-об’єктні відносини, у фокусі яких – проблеми і потреби клієнтів та уникнення ризиків, пов’язаних з негативними наслідками. Однак численні закордонні дослідження визначають цю модель як неефективну та таку, що не здатна забезпечити становлення сімей як активних суб’єктів соціальних втручань. Сучасні теорії соціальної роботи пропонують будувати соціальні інтервенції таким чином, щоб вони зосереджувались не на проблемі, а на особистості або соціальній групі, в даному випадку – на сім'ї, яка володіє певною кількістю зовнішніх та внутрішніх ресурсів, мобілізація яких, дозволить їй самостійно долати життєві труднощі, бути стійкою при змінах в еко-соціальних процесах. Наявна тенденція висуває нові вимоги до інститутів, організацій, агентств та провайдерів соціальних послуг, які передбачають «суб’єктивізацію» процесу соціального втручання з ціллю забезпечення права клієнта на участь та самовизначення, зокрема в підтримці траєкторії сім’ї стосовно ухвалення рішень щодо покращення власної життєвої ситуації та підвищення якості життя. Погляд на сімей, що виховують дітей з аутизмом, як на цілісних клієнтів, котрі спроможні впливати на соціальні обставини, потребує технологій та методів соціальної роботи, що опираються на (екологічний, системний, синергетичний підходи, теорію резилієнсу та теорію адаптивної соціалізації), які декларують цінність та самостійність клієнта у процесі втручання. Такий науковий погляд співзвучний застосовуванню у практичній діяльності підходу, орієнтованого на сильні сторони клієнтів як, з однієї сторони, підходу та процесу, а з іншої сторони – методу наснаження ресурсного потенціалу сім’ї задля вирішення життєвих труднощів та покращення якості життя без пакету сторонньої підтримки.

Дата реєстрації

2024-12-30

Додано/оновлено в НРАТ

2024-12-30 / 2026-07-01