Реєстраційний номер
0824U003760, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
06-04-2023
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Судовий захист прав інтелектуальної власності у сфері господарювання
Здобувач
Бахур Олександр Валерійович,
Керівник Коваль Ірина Федорівна
Опонент Рєзнікова Вікторія Вікторівна
Опонент Руденко Людмила Дмитрівна
Рецензент Міхайліна Тетяна Вікторівна
Рецензент Павлюченко Юлія Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Донецький національний університет імені Василя Стуса
Опис
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню судового захисту прав інтелектуальної власності у сфері господарювання. У розділі 1 «Загальна характеристика судового захисту прав інтелектуальної власності у сфері господарювання» досліджено загальні засади і поняття судового захисту прав інтелектуальної власності у сфері господарювання. З’ясовано, що поняття «право на судовий захист» відображає взаємозв’язок матеріальних й процесуальних засад і знаходиться на межі матеріального та процесуального права. На підставі виокремлення ознак судового захисту прав та законних інтересів у відносинах інтелектуальної власності, які складаються в сфері господарювання, запропоновано уточнення визначення цього поняття. На підставі аналізу законодавства і практики його застосування виявлено найбільш типові види законних інтересів у відносинах інтелектуальної власності у сфері господарювання, для кожного з яких характерні власні способи захисту. У розділі 2 «Підстави судового захисту прав інтелектуальної власності у сфері господарювання» проведено системний аналіз законодавства в частині визначення кола таких підстав. Обґрунтовано, що закріплене в ст. 431 ЦК України загальне визначення підстав застосування відповідальності у відносинах інтелектуальної власності не повною мірою узгоджено з визначеннями понять порушень прав на об’єкти інтелектуальної власності в спеціальних законах, а також суттєво відрізняється від загального розуміння підстав захисту, закріплених у ст. 15 ЦК України, зокрема, в частині співвідношення понять «порушення», «посягання», «невизнання», «оспорювання». Зважаючи на це, уточнено й розмежовано, як самостійні, наступні підстави захисту прав інтелектуальної власності в сфері господарювання: «загроза порушення», «порушення», «невизнання», «оспорювання», і на цій підставі запропоновано нову редакцію ст. 431 ЦК України. У контексті дослідження загрози порушення прав як підстави захисту встановлено, що попередження та профілактика є самостійними засобами охорони прав інтелектуальної власності у сфері господарювання. У розділі 3 «Способи і порядок судового захисту прав інтелектуальної власності у сфері господарювання» для формування однозначної і юридично обґрунтованої практики в частині термінологічного позначення способу захисту «визнання наявності або відсутності права» стосовно прав промислової власності, які засвідчуються охоронними документами, пропонується на законодавчому рівні замість формулювання «визнання недійсними прав» повернутись до раніше застосовуваного – «визнання недійсним патенту/свідоцтва». З’ясовано, що застосування способу захисту прав у вигляді відшкодування збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності у сфері господарювання, відбувається переважно в частині стягнення упущеної вигоди. Уточнено, що спеціальний спосіб захисту у вигляді опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення, передбачений п. 6 ч. 2 ст. 432 ЦК України, не є ефективним у сфері господарювання, не призводить до відновлення порушених прав та законних інтересів. З розвитком інформаційних технологій, розширенням джерел пізнання та обміну інформації, опублікування у друкованих засобах масової інформації вище вказаної інформації не застосовується. Обґрунтовано, що такі стандарти доказування, як «баланс ймовірностей» (англ. a balance of probabilities) та «поза розумним сумнівом» (англ. beyond reasonable doubt) повинні застосовуватись у господарських справах у сфері інтелектуальної власності, що дозволить максимально повно врахувати специфіку зазначеної категорії справ, яка пов’язана з нематеріальним характером об’єктів інтелектуальної власності, наявністю значної кількості оціночних понять та категорій у законодавстві, можливості їх різного суб’єктивного тлумачення.
Дата реєстрації
2024-12-30
Додано/оновлено в НРАТ
2024-12-30 / 2026-07-01
