Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000002, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 07-01-2025 Статус Запланована Назва роботи Діагностика та прогнозування ефективності лікування хворих з карпальним тунельним синдромом Здобувач Климчук Людмила Іванівна, Керівник Гайко Оксана Георгіївна Опонент Цимбалюк Юлія Віталіївна Опонент Чеботарьова Лідія Львівна Рецензент Курінний Ігор Миколайович Рецензент Юрик Ольга Єфремівна Опис Робота присвячена актуальному питанню травматології та ортопедії – покращенню результатів лікування хворих із карпальним тунельним синдромом (КТС) шляхом удосконалення діагностики та прогнозування ефективності відновлення функції серединного нерва. Проведено аналіз клініко-інструментального обстеження 172 пацієнтів, які спостерігались і лікувались в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», чиї симптоми відповідали діагностичним клінічним критеріям КТС. У роботі вперше встановлено, що у структурі діагностичних і тактичних помилок в українській популяції хворих із КТС переважають випадки неправильно встановленого первинного діагнозу (40,7 %) та некоректного, тривалого і неефективного консервативного лікування (41,7 %) відповідно. Серед хворих із неправильно встановленим діагнозом 66 % на попередніх етапах медичної допомоги отримували лікування остеохондрозу шийного відділу хребта, зокрема шийної радикулопатії, а 34 % – іншої ортопедичної патології; понад 50 % пацієнтів лікувалися більше 6 міс. Жодному хворому для верифікації компресійно-ішемічної нейропатії не виконувалися електроміографія (ЕМГ) та ультразвукове дослідження (УЗД) на попередніх етапах діагностики. 41 % хворих лікувався консервативно з короткотривалим покращенням або зовсім без позитивного ефекту, з них 65 % – 6 міс. та більше. Тільки в 6 % випадків при консервативному лікуванні виконано параневральну блокаду з глюкокортикостероїдами. Нами вперше визначені особливості перебігу посттравматичного КТС (КТСт) та на фоні ортопедичної патології зап’ястка (КТСо). Визначено, що спільними клінічними ознаками для обох вторинних форм у порівнянні з ідіопатичною були більша частота й вираженість сенсорного дефіциту, інтенсивність больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) та порушення функціональної активності верхньої кінцівки. Для пацієнтів із КТСт притаманна більша частота і розповсюдженість вегетативних порушень (p = 0,0201), моторного дефіциту (p = 0,0009), а з КТСо – симптому іррадіації болю в плече та передпліччя (р = 0,0001). Визначені клінічні особливості перебігу різних форм КТС надають можливість обґрунтувати вибір інструментального методу обстеження для верифікації КІН СН у КК та подальшої тактики лікування. Проведено дослідження впливу змін підфасціального тиску (ПФТ) на розвиток КТС. Встановлено, що підвищені показники ПФТ у КК при переломах дистального епіметафіза променевої кістки у гострий період після травми вірогідно не впливають на розвиток КТС. На основі ЕМГ та УЗД-даних контрольної групи та пацієнтів із КТС визначено референтні значення основних показників та їхню діагностичну інформативність в українській популяції хворих. Встановлено діагностично значущі порогові рівні ЕМГ-показників. Найбільш чутливими та специфічними діагностичними тестами є визначення швидкості проведення збудження по сенсорним волокнам СН за стандартною методикою (<48 м/с) та визначення різниці моторних латентностей серединного та ліктьового нервів за опціональною методикою (>0,5 мс). Чутливість становила 93,9 % та 88,2 % при специфічності 100 % (AUC = 0,96 та 0,95 відповідно). Визначено основні якісні та кількісні сонографічні показники СН, встановлено діагностично значущі порогові рівні ультразвукових показників. Доведено, що найбільш чутливими та специфічними діагностичними тестами є визначення площі поперечного перерізу СН на рівні проксимального краю карпальної зв’язки (˃10 мм) із чутливістю 84,3 % та специфічністю 89,7 % (AUC ≥0,94) та індексу деформації нерва (≤0,91 у. о.) – 81,7 % та 86,8 % відповідно (AUC ≥0,90). Уперше запропоновано кількісний показник оцінки деформації нервового стовбура – індекс деформації нерва як для діагностики, так і для прогнозування ефективності лікування КТС. У роботі визначені клініко-інструментальні (ЕМГ, УЗД) предиктори незадовільного результату консервативного та хірургічного лікування. Найбільшу прогностичну точність у групі хворих після консервативного лікування отримали показники ЕМГ: амплітуда сенсорного потенціалу СН (91,4 %) та ЕМГ-стадія (84,5 %) за J.D. Bland. Відсутність сенсорного потенціалу або його амплітуда <10 мкВ та/або 3-6 стадія за ЕМГ із високою вірогідністю прогнозували незадовільний результат лікування. Для хірургічного лікування найбільшу прогностичну точність отримали показники – індекс деформації нерва (77,8 %) та амплітуда моторної відповіді м’язів тенара (78,7 %). Індекс деформації нерва ≤0,83 у. о. та/або амплітуда моторної відповіді ≤1,9 мВ із високою вірогідністю прогнозували незадовільний результат хірургічного лікування. Запропоновано поліпредикторні моделі прогнозування ефективності параневральних блокад та релізу карпальної зв’язки, що дозволять оптимізувати тактику та покращити результати лікування хворих із КТС. Дата реєстрації 2025-01-02 Додано в НРАТ 2025-01-02 Закрити