Реєстраційний номер
0825U000047, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
12-02-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Противиразковий та гепатозахисний ефекти кріоекстракту плаценти (експериментальне дослідження)
Здобувач
Кошурба Ілля Васильович,
Керівник Лядова Тетяна Іванівна
Керівник Чиж Микола Олексійович
Опонент Пентюк Наталія Олександрівна
Опонент Деримедвідь Людмила Віталіївна
Рецензент Матвєєнко Марія Сергіївна
Рецензент Гріднєва Світлана Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Дисертація присвячена експериментальному обґрунтуванню нових рішень наукового завдання, що стосуються впливу кріоекстракту плаценти (КЕП) на перебіг виразкової хвороби (ВХ) та уражень печінки за профілактичного, лікувально-профілактичного та лікувального режимів застосування. Дослідження проведено на 364 нелінійних лабораторних щурах обох статей в умовах Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України та Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України. Мета роботи – встановити вплив КЕП на перебіг виразкування шлунка та токсичні ураження печінки. Об‘єкт дослідження – перебіг патологічних змін у слизовій оболонці шлунка (СОШ) та печінці щурів на тлі експериментального виразкування та ураження паренхіми печінки. Предмет дослідження – біологічні властивості КЕП та препаратів потрійної противиразкової терапії. Противиразкову активність (ПВА) КЕП досліджували на моделях ульцерогенезу у шлунку, індукованого спиртово-преднізолоновою сумішшю (СПС), стресом, серотоніном і оцтовою кислотою. Оцінка стану СОШ проводилась за допомогою макроскопічних, патоморфологічних і біохімічних методів. Результати досліджень показали, що профілактичне введення КЕП на моделі СПС-індукованого ульцергенезу знижувало виразковий індекс (ВІ) у 7,4 рази, що відповідало ПВА на рівні 86,5%. За лікувального режиму ПВА становила 22,2%. Лікувально-профілактичне застосування КЕП знижувало ВІ на 92,3%, порівняно з активністю езомепразолу (97,4%). На моделі серотонін-індукованого ульцерогенезу лікувально-профілактичне застосування КЕП знижувало ВІ у 13,7 разів (антиульцерогенна активність 92,6%). На моделі стрес-індукованої виразки шлунка КЕП знижував ВІ у 9,8 разів, що відповідало ПВА на рівні 89,7%. Профілактичне застосування КЕП призводило до зростання енергетичного заряду СОШ на 35,1% (р<0,001), збільшення антиоксидантно-прооксидантного індексу (АПІ) у 3,1 рази (р<0,001), підвищення рівня загального білка на 29,0% (р<0,01), зниження вмісту окисномодифікованих білків на 20,6% (р<0,01) і збільшення рівня фосфоліпідів у 2,3 рази (р<0,001) в гомогенатах СОШ. За лікувального режиму застосування на моделі оцтовокислотного ульцерогенезу ПВА КЕП становила 30,2%. Введення КЕП після стовбурової кріоденервації шлунка знижувало загальну кислотність на 24,2% (р<0,001) і вільну кислотність на 48,7% (р<0,001), а також співвідношення «вільна/зв’язана кислотність» знижувалось у 2 рази (р<0,001).
Гепатотропну дію КЕП досліджували на моделях тетрахлорметан (ТХМ)-індукованого, D-галактозамінового (ДГА) та парацетамолового уражень печінки у щурів. За результатами біохімічних досліджень встановлено, що КЕП має антихолестатичну та енергостабілізуючу дію при гострих ураженнях печінки. Застосування КЕП на тлі ТХМ-індукованого гепатиту призводило до зниження рівня реактантів з 2-тіобрарбітуровою кислотою на 35,6% (р<0,01), рівнів аланінамінотрансферази (АлАт) та аспартатамінотрансферази (АсАт) на 56,0% (р<0,001) та 48,6% (р<0,001) відповідно. Лікувально-профілактичне введення КЕП при ДГА-індукованому гепатиті знижувало рівень тіобарбітуратних реактантів на 43,8% (р<0,001), рівень АлАт у 2,4 рази (р<0,001) та АсАт на 45,3% (р<0,001), рівень загального білірубіну на 53,5% (р<0,001). КЕП при лікуванні парацетамолового гепатиту знижував активність АлАт та АсАт на 44,0% (р<0,001) та 29,6% (р<0,001) відповідно, а також знижував рівень прямого білірубіну на 52,5% (р<0,001) в сироватці крові. Гепатозахисна активність КЕП також була досліджена на моделях хронічного етанол-тетрахлорметан-індукованого (ЕТХМ) ураження печінки. Комбіноване застосування КЕП і препарату потрійної терапії (езомепразол, кларитроміцин, метронідазол) на тлі хронічного ЕТХМ ураження знижувало активність АлАт і АсАт на 30,0% (р<0,05) та 49,2% (р<0,05) відповідно, а також знижувало концентрацію загального білірубіну на 41,7% (р<0,01). Гендерні відмінності виявились при комбінованому застосуванні КЕП і препаратів потрійної терапії. У самців знижувався рівень білірубіну на 43,1% (р<0,001), тоді як у самиць – на 27,4%. У самиць після оваріектомії, яким вводили КЕП, активність γ-глутамілтрансептидази була нижчою на 45,8% (р<0,01). Наукова новизна одержаних результатів полягає в першому дослідженні механізмів ПВА КЕП за різних режимів на моделях ульцерогенезу. Вперше вивчено ефекти комбінованого застосування КЕП та препаратів потрійної терапії на хронічне ЕТХМ ураження печінки, а також роль статевих чинників у механізмах гастро- і гепатопротекторної активності КЕП. Практичне значення результатів полягає в можливості застосування отриманих даних для розвитку нових противиразкових та гепатозахисних засобів, зокрема у гастроентерології та гепатології.
Дата реєстрації
2025-01-06
Додано/оновлено в НРАТ
2025-01-06 / 2026-07-01
