Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000237, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-01-2025 Статус Запланована Назва роботи Фортепіанні обробки оперної музики ХІХ століття як художній переклад: історико-стилістичний та драматургічний аспекти Здобувач Шумакова Єлізавета Володимирівна, Керівник Енська Олена Юріївна Опонент Шевченко Лілія Михайлівна Опонент Афоніна Олена Сталівна Рецензент Єрьоменко Андрій Юрійович Рецензент Устименко-Косоріч Олена Анатоліївна Опис ХІХ століття стало золотим століттям як для опери, так і для фортепіано. Оперні твори таких композиторів, як В. Моцарт, Дж. Верді, Р. Вагнер і Дж. Россіні, зачаровували публіку, проте доступ до живих виступів часто був обмежений містом і заможними верствами населення. Художні переклади цих опер слугували мостом, що приносив знамениті арії, увертюри та драматичні теми в домівки та салони по всій Європі та за її межами. У цьому фортепіанні обробки виступали своєрідним «художнім перекладом», інтерпретуючи вокальну та оркестрову музику для сольного інструмента. Така трансформація вимагала глибокого розуміння не лише оригінальної музичної структури та задуму, але й виразових можливостей фортепіано. Аналіз цих перекладень дає цінну інформацію про те, як композитори та піаністи перекладали нюанси вокальних партій, оркестрових фактур та оперної драматургії на клавіатуру, іноді змінюючи музичний матеріал, щоб передати або переосмислити суть оригінального твору. З’ясовано загальні та відмінні жанрові риси творів, що утворюють жанрову групу художніх перекладів оперної музики – фантазій, варіацій на оперні теми, парафраз, транскрипцій, ремінісценцій, аранжувань тощо. Історичний огляд розвитку практики транскрибування музичного матеріалу надав можливості визначити основні етапи цього тривалого процесу, який розпочинався з поліфонічних жанрів XV–XVI століть. В першому підрозділі другого розділу (2.1.) розглянуто творчість Л. Бетховена, Й. Гуммеля, Ф. Гюнтена. Встановлено, що головними жанрами на цьому етапі були фантазії та варіації. Останні як засіб оновлення тематичного матеріалу активно використовувались у фантазіях, утворюючи гібридний жанр і змішану форму. В підрозділі 2.2. розглянуто доробок Ф. Калькбреннера. Відзначено його великий внесок в розвиток жанрів художнього перекладу оперних тем. Акцентується увага на технічній складності його творів, що було обумовлено метою композитор-віртуоза. Але в ракурсі дослідження більш важливим є його внесок в розвиток жанрової системи – написання парафраз і ремінісценцій, які розкривають новий підхід композитора до обробки оперних тем. Звертаючись до опери, Калькбренер використовує кілька її тем і вибудовує окрему драматургічну лінію, надаючи таким чином своєму твору цілісний характер. В якості прикладу такого інтерпретаційного підходу проаналізовано «Блискучу фантазію «Ремінісценції за оперою «Гвідо і Жіневра» Ф. Галеві» (1838). Однією з драматургічних особливостей цієї фантазії є принцип поемності. Іншим прикладом, в якому вибудовується власна драматургічна лінія (але вона не суперечить оперному оригіналу) є «Фантазія на тему опери Дж. Верді «Травіата»», ор. 78. С. Тальберга (1862). В дисертації також коротко охарактеризовано творчу діяльність творчу А. Гензельта і в якості прикладу його інтерпретації оперного матеріалу проаналізовано Концертні варіації, на тему «Коли я покидаю Нормандію» ор. 11, (1840) з опери «Роберт-диявол» Дж. Мейєрбера, які викладено з притаманним композиторові величним розмахом і належить до числа найблискучіших і чудових бравурних творів. Відзначено, що в цих «Варіаціях» А. Гензельт залишився в рамках фортепіанної виразності німецької школи, на відміну від Ліста. Як яскравого майстра художніх перекладів в дисертації представлено Ш.-В. Алькана (1813–1888). У роботі надається стисла інформація про його творчу діяльність і проаналізовано «Фантазію на мотиви опери «Дон Жуан»», ор. 26. Зазначено, що Алькан майстерно користується мотивами з «Дон Жуана», розвиваючи їх через серію варіацій, які поступово ускладняються і звучать все більш емоційно; використання гармонії та зміни тональностей слугує не лише для прикрашання мелодій, але й для відображення драматичних колізій опери. А. Фумагаллі (1828–1856) представлено в дисертації як автора Транскрипції Каватини «Casta Diva» Норми з однойменної опери В. Белліні (1850). Відзначено велику різноманітність технічних прийомів, витонченою орнаментикою та широким використанням діапазону фортепіано. Як незвичайний приклад фантазій представлено «Велику фантазію на тему Роберта Мейєрбера», оp.106 (1855), присвячену Лісту і написану для лівої руки. Парафрази і транскрипції Ф. Ліста на оперні теми розглянуто як найзначніші за своєю глибиною переклади. Підкреслено гармонічне поєднання в цих творах філософського осмислення художніх образів у концертному стилі, що дозволяє вважати лістівські переклади найвищим проявом творчої майстерності. Окреслено творчу діяльність Г. Бюлова, К. Таузіга, М. Мошковського, Ф. Бузоні, як продовжувачів традиції художніх перекладів оперних тем. Дата реєстрації 2025-01-14 Додано в НРАТ 2025-01-14 Закрити