Реєстраційний номер
0825U000246, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-02-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Наративна ідентичність Києва в українській літературі доби Бароко
Здобувач
Петренко-Цеунова Ольга Іванівна,
Керівник Павленко Ганна Іванівна
Опонент Новик Ольга Петрівна
Опонент Федорак Назар Любомирович
Рецензент Пашко Оксана Володимирівна
Рецензент Борисюк Ірина Василівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет "Києво-Могилянська академія"
Опис
Петренко-Цеунова О. І. Наративна ідентичність Києва в українській літературі доби Бароко. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 035 «Філологія» – Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2023.
Роботу присвячено дослідженню наративної ідентичності Києва доби Бароко як ментальної конструкції. Вона відображена в низці барокових жанрів, зокрема в полемічних текстах, літописах і хроніках, поезії та шкільній драмі. Метою дисертації є дослідження основних способів моделювання образу Києва через наративну проєкцію текстів доби Бароко та аналіз функціонування барокової ідентичності Києва на рівні телеології й поетики. Методологічну базу роботи складають: феноменологічний метод, використаний для аналізу міста як символічної реальності; порівняльно-історичний – при розгляді динаміки змін образу міста; герменевтичний – для здійснення аналізу та інтерпретації окремих філософських теорій, пов’язаних із символізацією міста. Задіяно структурно-семіотичний метод для розгляду міського наративу барокового Києва як системи відповідників і опозицій, виокремлення центральних елементів (сюжетів, мотивів, образів) та аналізу їхньої реалізації в конкретних текстах. Для дослідження міста як механізму пам’яті використано здобутки школи нового історизму, концепції культурної пам’яті, винайдення традиції та спадку культури, постколоніальний підхід. Для аналізу метаміфології міського наративу залучено здобутки міфоритуальної критики. Наукова новизна роботи полягає в комплексному аналізі наративної ідентичності Києва на основі дослідження пам’яток літератури Бароко. Визначено та досліджено роль наративної ідентичності Києва в культурі Бароко. Схарактеризовано та узагальнено основні риси й особливості київського наративу в контексті синхронних міських наративів ранньомодерної доби. Особливість роботи полягає в інтеграції культурно-антропологічних методів дослідження наративів пам’яті та локусів символічного смислоутворення, розробок у царині семіотики та ритуально-міфологічного аналізу текстів. Застосування обраної теоретико-методологічної бази уможливлює нове прочитання пам’яток української літератури XVII–XVIII ст. Завдяки використанню інструментарію сучасних дослідницьких методів розширено межі інтерпретаційного поля української літератури Бароко. Обґрунтовано доцільність використання студій наративної ідентичності до пам’яток ранньомодерної доби. Визначено домінантні риси культурно-історичної та локальної ідентифікації локусів Києва, способи їхньої візуалізації та наративні прийоми, використання яких забезпечує єдність наративної ідентичності Києва. З’ясовано, з якими намірами та в який спосіб різні мистецькі доктрини й політичні режими створювали, змінювали і впливали на фізичний та символічний вигляд міста в добу Бароко. Доведено структуротворчу роль міста в бароковій семіосфері. Перший розділ «Осмислення образу міста доби Бароко: теорія й історико-культурні контексти» є спробою феноменологічної редукції – наближенням до об’єкта дослідження шляхом очищення від семантичних нашарувань романтичного, позитивістського, модерного стилів мислення, що по-своєму уявляли міську культуру доби Бароко й наклали відбиток на сучасне сприйняття. Огляд основних підходів до вивчення міського наративу барокової культури та її ролі у формуванні національної ідентичності дає змогу зробити висновок, що донедавна теорію ідентичності місця часто використовували в дослідженнях як евристичну відправну точку, а не як теоретичну основу. Другий розділ «Побудова художньої моделі міста» включає чотири необхідні засновки, що висвітлюють різні контексти сприйняття образу міста в бароковій творчості: філософський, аксіологічний, поетичний і мовний. У третьому розділі «Місто як механізм пам’яті» йдеться про те, як у міському ландшафті, розглянутому як система знаків, закодовано низку політичних, економічних, соціальних і культурних понять. Четвертий розділ «Метаміфологія барокового Києва» присвячений розгляду наративної ідентичності міста крізь призму міфоритуального підходу: проаналізовано міфопоетичні тлумачення походження міста та сакралізацію легенд про заснування; розглянуто образи небесних заступників Києва як відповідь на бароковий катастрофізм; звернено увагу на щоденні ритуалізовані практики містян, а також символічні ритуали, приурочені до визначних подій, міських персонажів-масок та інші міфологізовані елементи, що повторювались із певною періодичністю, циклізували повсякдення містян і надавали йому трансцендентного виміру.
Ключові слова: українська література, Бароко, нарація, ідентичність, поетика, мотив, Київ, місто, рецепція, міфологізація, інтертекстуальність, простір, спадщина, культурна пам’ять, ідеологія.
Дата реєстрації
2025-01-14
Додано/оновлено в НРАТ
2025-01-14 / 2026-07-13
