Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000287, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 30-10-2024 Статус Захищена Назва роботи Особливості впливу мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин пуповини на імунну систему хворих на пневмонію, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2 Здобувач Букреєва Тетяна Василівна, Керівник Шаблій Володимир Анатолійович Опонент Сківка Лариса Михайлівна Опонент Досенко Віктор Євгенович Рецензент Півень Оксана Олександрівна Рецензент Геращенко Анна Володимирівна Опис Букреєва Т.В. «Особливості впливу мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин пуповини на імунну систему хворих на пневмонію, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2» – кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 091 Біологія (09 – Біологія) – Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ, 2024. Дисертація присвячена характеристиці динамічних змін в субпопуляціях імунних клітин в крові пацієнтів з гострим респіраторним дистрес-синдромом (ГРДС), спричиненим важкою пневмонією COVID-19, опису змін ступеню пошкодження легень, рівнів цитокінів, хемокінів та мікроРНК після трансплантації кріоконсервованих алогенних МСК пуповини та пошуку мішеней дії і можливих механізмів імудомодулюючого впливу МСК. Реплікація SARS-CoV-2, збуднику коронавірусної хвороби COVID-19, призводить до прямого пошкодження тканин легень і розвитку ГРДС. Інфіковані вірусом клітини рекрутують Т-лімфоцити, моноцити і нейтрофіли, які вивільняють понаднормову кількість цитокінів. Крім того, у хворих змінюються рівні мікроРНК, залучених до відповіді на запалення. Таким чином, патогенез розвитку ГРДС при COVID-19 є результатом надмірної реакції імунної системи господаря. Дослідження змін у функціонування імунної системи хворих важливе для розуміння патофізіології коронавірусної хвороби і стратегії лікування, а нормалізація дисбалансу імунної системи та подалання наслідків ГРДС є перспективним завданням для ефективного лікування. МСК безпечні при застосуванні у клітинній терапії і можуть регулювати як вроджений, так і набутий імунітет через прямі міжклітинні взаємодії з імунними клітинами або паракринно через секрецію хемокінів, факторів росту та цитокінів. В данній роботі охарактеризовані МСК пуповини людини в розрізі їхнього застосування для терапії ГРДС при коронавірусній хворобі. Було показано, що повторні трансфузії МСКПЛ є безпечними і не мають істотних побічних ефектів. Доведено, що терапія МСК має довгострокове (до одного року) покращення стану легенів пацієнтів з ГРДС за даними КТ. Показано, що на початку хвороби присутні мієлоцитоз, лейко- та лімфопенія, які з початком лікування змінюються лейкоцитозом. Вперше описано підвищений вміст CD4+ і CD8+ регуляторних, активованих, виснажених та старіючих клітин пам’яті з 14 доби від початку госпіталізації. Вперше описано зростання вмісту подвійно позитивних Т клітин, CD127- та CD25-експресуючих Т-клітин, CD3+PD-1low і CD3-PD-1low Т-клітин, моноцитів та дендритних клітин протягом 28 діб. Популяція мієлоїдних клітин на ранньому етапі хвороби характеризується високим вмістом моноцитів, та низьким вмістом дендритних субпопуляцій. Протягом лікування спостерігалося поступове зниження вмісту моноцитів з одночасним зростанням відсотку дендритних клітин, що свідчить про розвиток набутого імунітету. Вперше виявлено достовірно вищі відносні рівні експресії miR-221-3p, miR-27a-3p, miR-133a-3p і miR-126-3p на початку госпіталізації пацієнтів із ГРДС, спричиненим SARS-CoV-2. Проведено порівняння клінічних та молекулярних показників у хворих з ГРДС при COVID-19, які проходили традиційну терапію з хворими, як отримували стандартну терапію разом з трьома послідовними інфузіями МСКПЛ. В короткостроковому періоді було показано, що терапія МСК стимулює відновлення рівня лімфоцитів та прискорює зниження С-реактивного білка, швидкості осідання еритроцитів та паличкоядерних нейтрофілів та призводить до достовірного зростання в плазмі хворих вмісту протизапального цитокіну IL-10 та прозапальних хемокінів IP-10, MIP-1α та G-CSF. Виявлено, що терапія МСК не має достовірного впливу на відносний рівень експресії мікроРНК, що асоційовані з запаленням, в плазмі крові хворих з ГРДС. Дані експериментів in vitro демонструють, що під впливом МСКПЛ в МКПК хворих з ГРДС посилюється експресія генів, залучених до розвитку імунної відповіді, зокрема активації нейтрофілів, міграції лейкоцитів і фагоцитозу, і знижується експресія генів, пов’язаних з апоптозом, збільшується експресія CD69 як маркера ранніх Т-клітин і CD25 як маркера середньої стадії серед субпопуляцій CD3+ та зменшується відсоток ефекторних, старіючих ефекторних CD8 і CD4 Т-клітин і CD8 Т-клітин пам’яті. В результаті виконання даної дисертаційної роботи було охарактеризовано динамічні зміни рівнів про- та протизапальних цитокінів, хемокінів та рівнів мікроРНК протягом 28 діб у хворих з ГРДС, спричиненим SARS-CoV-2, після трансплантації МСКПЛ та порівняно дані з групами контролю та відносно здорових донорів. Встановлено, що трьохкратна внутрішньовенна трансплантація МСКП з інтервалом в 3 доби в дозі 1 × 106 клітин/кг маси тіла на ранній/ середній стадії захворювання на ГРДС, спричиненим SARS-CoV-2, є безпечною, не викликає суттєвих побічних негативних ефектів, має імуномодулюючий вплив на перебіг запального процесу та призводить до суттєвого зниження рівня фіброзу легень (в 12 разів) через 1 рік спостереження. Дата реєстрації 2025-01-16 Додано в НРАТ 2025-01-16 Закрити