Реєстраційний номер
0825U000328, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
10-03-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Сутність двосвіття в європейському музичному театрі ХХ–ХХІ століть
Здобувач
Капітонова Катерина Павлівна,
Керівник Щітова Світлана Анатоліївна
Опонент Антонова Олена Григорівна
Опонент Самойленко Олександра Іванівна
Рецензент Шабанова Юлія Олександрівна
Рецензент Тулянцев Андрій Анатолійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Комунальний заклад вищої освіти "Дніпровська академія музики" Дніпропетровської обласної ради"
Опис
Дисертаційне дослідження присвячено феномену двосвіття – прадавньому та споконвічно закладеному в людській природі. У ньому відсутні просторово-часові бар’єри, йому притаманне поєднання реальних та ірреальних елементів з суттєвими метаморфозами та різноманітними зміщеннями, порушенням логічних зв’язків і закономірностей, природних пропорцій і форм. Актуальність дослідження полягає:
● у сучасному запиті нової парадигми двосвіття;
● у чіткому визначенні протилежностей та загостренні протиставлення двох світів у сучасному світі;
● у необхідності нової концепції двосвіття, що обумовлено недостатнім його дослідженням у сучасному музикознавстві.
Результати дисертаційного дослідження можуть слугувати основою для використання у широкому спектрі культурологічних, теоретичних та історичних питань музичного мистецтва; стати підґрунтям для написання наукових статей, що розкривають різні аспекти сучасного театру. Отримані висновки можуть бути корисними в педагогічній діяльності, зокрема для проведення навчальних курсів. Дослідження сприятиме глибшому розумінню художнього-образного змісту та виконавських особливостей музично-театральних творів, а також розкриттю їх структури та драматургії.
Наукова новизна презентованої роботи полягає у переосмисленні розуміння двосвіття в контексті нових міждисциплінарних підходів. Уперше системно обґрунтована концепція двосвіття на малодослідженому матеріалі музичного театру ХХ–ХХІ століть у контексті світоглядної парадигми, визначена сутність її багатопараметрової класифікації, завдяки чому виявляються новітні типи двосвіття. У роботі вперше вводиться у науковий обіг поняття «музичне двосвіття».
У дослідженні простежено генезис концепції двосвіття у вигляді двох типів структур – вертикальної та горизонтальної. У період античності була сформована вертикальна модель двосвіття з чіткою ієрархією. В епоху Середньовіччя акцентувалась єдність Всесвіту з внутрішнім його розподілом на людський та божественний, головуванням останнього. Відродження стало переломним моментом – сформувалася нова горизонтальна модель без чіткої ієрархічності. Бароко та класицизм ознаменували повернення до вертикальної структури, тоді як романтизм зробив вагомий внесок у розвиток концепції фантастичного двосвіття, розвиваючи феномен розщеплення свідомості. Прикладом цього є опера «Undine» Е. Т. А. Гофмана з першою контрастною музичною характеристикою світів. Сприйняття світу в модерні та постмодерні трансформувало концепцію у горизонтальну структуру зі злиттям або протистоянням світів без чіткої ієрархії чи меж. Метамодерн стає новим етапом розвитку двосвіття як багатовимірної структури зі співіснуванням особистості у кількох просторах водночас.
У роботі проаналізовано та розглянуто особливості концепції двосвіття в трьох європейських операх, двох українських балетах та опері-балеті. Було враховано розуміння історично-художнього значення творів, у яких двосвіття виявляється в нерозривному поєднанні з ірреальністю у вигляді взаємодії з фантасмагоричністю, містичністю, театром абсурду, казковістю.
Як кульмінацію романтичного двосвіття, розглянуто оперу «Antikrist» Р. Ланґґора зі складною вертикально-багаторівневою системою двосвіття, що ґрунтується на середньовічному протиставленні Бога і Антихриста. Основу двосвіття формує музичний контраст між «небесною» (статичною, позбавленою яскравого мелодизму) та «руйнівною» екстатичною музикою з використанням прийому стилізації. Сполучною ланкою між двома світами є Люцифер, який закликає Антихриста і створює розкол у світі. У музичній драматургії світ Бога – це сфера гармонії, стабільності, духовної цілісності, а світ Диявола (у вигляді багатоосібного прояву Антихриста) представлений як активна, руйнівна, хаотична сила. Ядро двосвіття у Ланґґора формують три основні тісно переплетені музичні теми: «тема часопростору», «angelico», «тема Антихриста».
Опера «Le Grand Macabre» Дьордя Лігеті представляє перший зразок горизонтальної концепції двосвіття з множинним виявом через багаторівневість антитез-антиномій: смерть-життя, ірреальність-реальність/нереальність, минуле-майбутнє, жахливе-комічне, впорядкованість-руйнація, абсурд-парадокс, герой-оточуючий світ, свідоме-несвідоме, утопія-антиутопія.
Двосвіття в опері «Вогняний янгол» Сергія Прокоф’єва є складною лінійною структурою, де реальне та ірреальне співіснують у тісному зв’язку. Центральною в концепції двосвіття опери є двоїстість образу головної героїні Ренати, яка перебуває на межі реального і містичного світів. Двосвіття виявляється і через двоїстість образу Вогняного янгола. Дія опери розвивається у двох паралельних вимірах, між якими немає межі. У двоїстій драматургії відіграє важливу роль передача містичного елементу через сугестивну роль оркестру, який передає психологічний стан персонажів.
Дата реєстрації
2025-01-22
Додано/оновлено в НРАТ
2025-01-22 / 2026-07-01
