Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000474, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 08-12-2022 Статус Запланована Назва роботи Цефалоподи та брахіоподи башкирського ярусу (середній карбон) Донбасу Здобувач Дернов Віталій Сергійович, Керівник Полєтаєв Владислав Інокентійович Опонент Іваніна Антоніна Валентинівна Опонент Огар Віктор Володимирович Рецензент Немировська Тамара Іллівна Рецензент Рябоконь Тамара Савівна Опис Дане дослідження є продовженням роботи з вивчення цефалоподових та брахіоподових фаун карбону Донбасу, яку було розпочато на початку минулого століття Л.С. Лібровичем, М.В. Кругловим (цефалоподи), а також А.П. Ротаєм, Б.К. Ліхаревим (брахіоподи), продовженої А.В. Поповим, Т.В. Астаховою, Л.Ф. Кузіною, Д.Є. Айзенвергом та В.І. Полєтаєвим, але припинену в 90-х роках ХХ ст. та на самому початку ХХІ ст. Основою для виконання дисертаційного дослідження слугували багаторічні особисті збори решток цефалопод башкирського ярусу карбону Донбасу та невелика колекція брахіопод цього віку, що зберігається у керносховищі ІГН НАН України. Сподіванням на розширення зборів брахіопод на Донбасі поклали край воєнні дії, що розпочалися на цій території, і тому здобувач був змушений зосередитися майже виключно на вивченні фауни цефалопод. Але акцент на одну з груп не зменшив наукової цінності роботи. Незважаючи на тривалу історію вивчення головоногих молюсків карбону Донбасу, їхнє дослідження є актуальним в зв’язку зі слабкою охарактеризованістю рештками цефалопод окремих інтервалів розрізу, існуванням нагальних проблем в стратиграфії карбону Донбасу (наприклад, положення нижньої межі московського ярусу) та важливим значенням головоногих молюсків для палеобіогеографічних побудов та реконструкції умов накопичення осадів. Брахіоподи є традиційним інструментом для побудови біозональних шкал та вивчення фауністичних зв’язків давніх басейнів та їх окремих частин. Рештки головоногих молюсків трапляються в карбоні Донбасу порівняно рідко. Вони поширені у морських відкладах різного літологічного складу: у вапняках, глинистих сланцях, алевролітах та пісковиках. Фаціально рештки цефалопод, зазвичай, приурочені до мілководних морських карбонатних та піщанистих відкладів, а також порівняно глибоководних шельфових глинистих осадів. Продуктиди також зустрічаються у відкладах широкого спектру фацій, але, все ж, тяжіють до мілководно-морських вапняків. Рештки цефалопод, як правило, представлено фрагментами зовнішніх ядер та відбитками черепашок. Значно рідше зустрічаються власне черепашки, речовина яких заміщена піритом чи лимонітом. На таких черепашках часто зберігається лопатева лінія – найважливіша таксономічна ознака палеозойських амоноідей. Як виключно рідкісне явище на черепашках зберігається апертура; такі фосилії трапляються, зазвичай, в карбонатних конкреціях. Разом з рештками цефалопод зустрічаються різноманітні залишки інших груп фауни, а також наземної флори та іхнофосилії. У вапняках це, як правило, пелециподи, гастроподи, брахіоподи, рідше – корали, моховатки, трилобіти та риби; у пісковиках – ті ж самі групи, а також скафоподи, наземна флора та іхнофосилії. У аргілітах та алевролітах поряд з рештками цефалопод трапляються пелециподи, гастроподи, іхнофосилії, рідше – брахіоподи. Рештки головоногих молюсків рідко зустрічаються у вигляді скупчень. Зазвичай, їхні поховання – це розсіяні в породі фрагменти ядер та відбитки черепашок. Лише в тонких прошарках карбонатних конкрецій в алевролітах та глинистих сланцях рештки інколи трапляються у вигляді невеликих скупчень. Серед 34 описаних в роботі родів цефалопод, 19 відносяться до нектобентосної життєвої форми, 11 – до бентопелагічної та 4 – до планктонної. Не дивлячись на те, що названі життєві форми не мають конкретної фаціальної приуроченості, аналіз сукупності життєвих форм комплексу цефалопод з конкретного місцезнаходження дозволяє робити висновки щодо фаціальної природи відкладів. Проведені дослідження дозволили монографічно описати 67 форм головоногих молюсків (27 видів та 40 форм, визначених у відкритій номенклатурі). Всього визначено 84 таксонів головоногих молюсків: 29 видів (з яких 7 є новими) та 55 форм, визначених у відкритій номенклатурі. Серед продуктид вдалося ідентифікувати 20 форм цих брахіопод (з яких 19 походять з відкладів верхньої частини башкирського ярусу і 1 – з найнижчої частини московського ярусу): 12 видів та 8 форм, визначених у відкритій номенклатурі. Вперше в карбоні Донбасу виявлено представників родів Densepustula та Parajuresania. В башкирсько-нижньомосковських відкладах Донбасу виділено 9 верств з фауною амоноідей. На підставі вивчення амоноідей нижня межа московського ярусу поки що ані в стратотипі, ані в розрізі Донбасу чітко не фіксується. За амоноідеями критерієм її проведення є спільна присутність амоноідей Diaboloceras та Winslowoceras. Єдиний Diaboloceras в розрізі Донбасу відомий з вапняку К2 кам’янської світи. Проте він має башкирський вигляд. Представника роду Winslowoceras визначено здобувачем з покрівлі вугільного шару k7 кам’янської світи. Таким чином, башкирсько-московська межа в розрізі Донбасу, на підставі вивчення амоноідей, розташовується не нижче вапняку К2 і не вище вугільного прошарку k7. Цефалоподові комплекси середнього карбону Донбасу на родовому рівні дуже близькі до асоціацій Західної Європи і Північної Америки. Дата реєстрації 2025-02-10 Додано в НРАТ 2025-02-10 Закрити