Реєстраційний номер
0825U000534, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-02-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Розбудова системи державного управління в сучасній Україні (на прикладі регуляторного механізму державного контролю).
Здобувач
ОРЛЕНКО Володимир Васильович,
Керівник Кузьменко Ганна Олександрівна
Опонент Кравченко Юлія Петрівна
Опонент Шестаковська Тетяна Леонідівна
Рецензент Дакал Алла Василівна
Рецензент Чмир Ярослав Ігорович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом"
Опис
Дисертаційна робота присвячена дослідженню актуальної теми розбудови системи державного управління в сучасній Україні, зокрема на прикладі регуляторного механізму державного контролю та розробці практичних рекомендацій щодо його подальшого удосконалення на основі зарубіжного досвіду.
У першому розділі розкрито понятійно-термінологічний апарат дослідження системи державного управління в сучасній Україні. Запропоновано поняття «механізми державного контролю» трактувати, як систему організаційних, правових і процедурних засобів та методів, що використовуються державою для виконання функцій нагляду, перевірки та регулювання діяльності суб’єктів влади, організацій та інших учасників суспільного життя. Визначені ключові механізми державного контролю: регулятивний (створення та використання системи нормативних актів, які визначають порядок дій, встановлюють обов’язки та відповідальність суб’єктів, а також встановлюють стандарти та критерії для оцінки їхньої діяльності, правовий (полягає у детально розробленому нормативному забезпеченні, регуляторних актів та правових нормах, які регламентують структуру контрольних органів,визначають їхні повноваження та встановлюють обмеження, детермінують фундаментальну правову основу, що гарантує ефективність, незалежність та відповідність системи державного контролю демократичним принципам), антикорупційний (запобігання, виявлення та припинення корупційних явищ у сферах влади та публічному секторі, покращення управлінської етики, зниженні ризику корупції та відновленні довіри громадян до інституцій держави), попереджувально-профілактичний (спрямований на передбачення та уникнення можливих порушень та негативних наслідків шляхом впровадження передбачуваних заходів.
Здійснено характеристику державного контролю як безпекового інструменту в Україні та визначено, що питання контролю, а також захисту національної безпеки є першочерговим у сучасних українських реаліях тому, для розвитку демократичного суспільства саме державний контроль є однією з найважливіших функцій державного управління. Запропоновано авторську інтерпретацію поняття «державного контролю у сфері національної безпеки України» як систему заходів, яку здійснюють представники конкретного напрямку діяльності для забезпечення законного управління сферою безпеки і оборони України з використанням всіх можливих законних інструментів контролю.
У другому розділі проаналізовано нормативно-правове забезпечення механізмів державного контролю в Україні до якого відносяться: чинні закони України; постанови ВРУ; укази і розпорядження Президента України; постанови і розпорядження КМУ; нормативні акти інших ЦОВВ та місцевого самоврядування; затверджені в установленому порядку методичні рекомендації та інструкції, положення, статути, тощо.
Визначено проблеми розвитку механізмів державного контролю в Україні, серед яких: високий рівень корупції та непрозорість в органах державної влади; недостатня реформа судової системи, яка може призводити до того, що рішення, прийняті органами контролю, не будуть належним чином реалізовані через неспроможність судової системи; недостатні фінансові та людські ресури, що впливають негативно на ефективність діяльності контрольних органів та їх можливість виконувати свої функції в повному обсязі; державний контроль може піддаватися політичному впливу, що робить його менш об’єктивним та незалежним; відсутність Єдиного Центру Контролю, що призводить до того, як різні контрольні органи можуть працювати не взаємодіючи один з одним. Недостатній рівень правової свідомості та культури дотримання закону серед громадян і посадовців може ставити під сумнів ефективність контрольних механізмів; відсутність ефективних механізмів звітності перед громадськістю та іншими контрольними інститутами, що може призводити до безкарності.
У третьому розділі на основі проаналізованого закордонного досвіду європейських країн та проведеного дослідження сформульовано модель державного контролю України для шляхів його удосконалення. Модель має чотирикомпонентну структуру: когнітивний блок (місія, мета, завдання, принципи, підходи до державного контролю); методологічний блок (функції та методи здійснення державного контролю); організаційний блок (планування контролю, проведення контролю, аналіз результатів, вжиття заходів, моніторинг та звітність) та результативний блок (визначення показників результативності; збір та аналіз інформації, оцінка результатів; коригування стратегій та дій, звітність діяльності). Запропоновані пропозиції щодо поліпшення системи державного контролю в Україні: створення незалежного оновленого органу аудиту; підвищення зарплат та умов праці контролерів; електронізація процесів контролю; законодавчі зміни; збільшення взаємодії з громадськістю та громадськими організаціями; збалансований підхід до контролю; прозорість та доступність інформації; ефективне використання ресурсів; підвищення кваліфікації персоналу; заохочення добровільності; моніторинг та оцінка ефективності.
Дата реєстрації
2025-02-13
Додано/оновлено в НРАТ
2025-02-13 / 2026-07-06
