Реєстраційний номер
0825U000555, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
08-03-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Іономерні стоматологічні цементи на основі ніобійвмісних золь–гель склопорошків
Здобувач
Тупісь Ірина Михайлівна,
Керівник Вахула Ярослав Іванович
Опонент Пітак Ярослав Миколайович
Опонент Голеус Віктор Іванович
Рецензент Буклів Роксоляна Любомирівна
Рецензент Марущак Уляна Дмитрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет "Львівська політехніка"
Опис
Дисертаційну роботу присвячено вирішенню актуальної проблеми – дослідження основ технології синтезу нових іономерних цементів на основі ніобійвмісних склопорошків. В процесі досліджень було опрацьовано проблеми одержання якісних та не дороговартісних склоіономерних цементів. Встановлено, що основними виробниками СІЦ є Японія та США. Проведено аналіз складів і технологій приготування склоіономерних цементів, які виготовляються в Європі, Азії та США. Розглянуто основні способи одержання скла для іономерних цементів, зокрема високотемпературний та золь–гель. В дисертаційній роботі детально описано високотемпературний та золь– гель методи одержання скла в складі якого міститься ніобій. Також, описані особливості введення ніобію в склад скла. Встановлено оптимальні параметри для гідролізу етилсилікату 40 та досліджено його структуру. Розроблено технологію одержання скла золь–гель методом. Запропоновано модифіковані склади скла та методи їх одержання. Отримано скло високотемпературним синтезом та проведено дослідження його властивостей, таких як густина, водостійкість, термічний коефіцієнт лінійного розширення. Проведений рентгенофазовий аналіз порошків отриманих методом золь–гель технології. Підібрано розчинник для гідролізу Ніобій хлориду. Приготовано прекурсори для введення оксидів при синтезуванні склопорошків золь–гель методом. Представлено детальний опис процесу замішування іономерного цементу. Досліджено полімерну складову іономерних цементів, а саме ненасичені карбонові кислоти. Встановлено склад полімерного розчинника та співвідношення кислот в ньому. Вивчено вплив кожної ненасиченої карбонової та оптично активної винної кислот на властивості іономерного цементу. Розроблено сітки складів іономерного цементу. Визначено здатність до взаємодії склоіономерного цементу з водою та SBF розчином. Проведено дослідження впливу складу СІЦ на границю міцності при стисненні. Електронною мікроскопією досліджено структуру поверхні склоіономерного цементу. Описано мікрофотографі та дифрактограми. Визначено термічний коефіцієнт лінійного розширення склоіономерного цементу та виконано порівняння отриманих результатів зі значеннями ТКЛР дентину, в результаті чого встановлено, що термічний коефіцієнт зразків склоіономерного цементу знаходиться в межах його значень. Експериментально встановлено, що оптимальний робочий час з матеріалом досягається, як оцінкою технологічних параметрів композиту, так і його міцності в результаті твердіння. Дані досліджень показали, що вміст ніобій оксиду в складі скла покращує його характеристики та властивості склоіономерних цементів.
Доведено, що золь–гель метод дозволив отримувати скло при значно нижчих температурах, ніж традиційний високотемпературний метод. Проведено порівняння одержаних властивостей з значеннями властивостей стандарту ISO 9917–1: 2021, внаслідок чого, встановлено, що такий матеріал можна використовувати як склоіономерний цемент для різних класів використання.
Дата реєстрації
2025-02-17
Додано/оновлено в НРАТ
2025-02-17 / 2026-07-01
