Дисертація доктора філософії. Кладієв Вячеслав Миколайович. Оптимізація відновлення репродуктивної функції у жінок після міомектомі

Реєстраційний номер

0825U000576, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

19-03-2025

Статус

Захищена

Назва роботи

Оптимізація відновлення репродуктивної функції у жінок після міомектомі

Здобувач

Кладієв Вячеслав Миколайович,

Керівник Шалько Мирослава Назарівна
Опонент Маланчук Лариса Михайлівна
Опонент Загородня Олександра Сергіївна
Рецензент Чайка Кирило Володимировича
Рецензент Сербенюк Анастасія Валеріївна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Опис

Дисертацію присвячено питанням віднолення репродуктивної функції після гістероскопічної міомектомії з огляду на особливості гормональної регуляції та локального цервікального імунного статусу та можливості іх корекції. Лейоміома матки є найпоширенішою доброякісною пухлиною малого таза у жінок, яка вражає >60% пацієнтів віком 30-44 років. За даними Vilos G.(2015), серед жінок віком старше 50 років лейоміому матки мають понад 70%, 20-50% з них з симптомами, що спричинюють важкі медичні, соціальні та економічні наслідки. Лейоміома матки у значній кількості випадків перебігає безсимптомно і може бути виявлена випадково за допомогою трансвагінального ультразвукового дослідження або магнітно-резонансної томографії. Проте приблизно в 30% випадків лейоміома матка впливає на якість життя та здоров’я жінки, причому аномальні маткові кровотечі та рясні менструальні кровотечі є найпоширенішими скаргами, поряд із залізодефіцитною анемією. Медикаментозне лікування аномальної маткової кровотечі, пов’язаної з лейоміомою, включає симптоматичні засоби, такі як нестероїдні протизапальні препарати та транексамова кислота, і гормональну терапію, включаючи комбіновані оральні контрацептиви, агоністи або антагоністи гонадотропін-рилізинг-гормону, внутрішньоматкові системи з левоноргестрелом, селективні модулятори рецепторів прогестерону та інгібітори ароматази (Vannuccini S. et al., 2024). Хірургічні варіанти включають лікування, що зберігає фертильність, наприклад міомектомію, або неконсервативні варіанти, такі як гістеректомія, особливо у жінок у період перименопаузи, які не реагують на жодне лікування. Також доступні радіологічні втручання: емболізація маткової артерії, фокусований ультразвук високої інтенсивності або фокусований ультразвук під контролем магнітного резонансу та радіочастотна абляція. 3 Попри ставлення до консервативної міомектомії як до радикального методу лікування міом матки, відновлення репродуктивної функції після такого втручання залишається актуальним питанням. Коливання концентрації репродуктивних гормонів, оваріальна дисфункція як сприяють рецидиву міоми матки, так і виступають перешкодою реалізації репродуктивної функції (ElSokary H. et al., 2020). Наявність пухлинного утворення та оперативне втручання в порожнину матки чинять потужний вплив на імунну відповідь. Локальний цервікальний імунітет відіграє важливу роль як підтримці нормального стану цервікального епітелію, так і процесах зачаття та виношування вагітності (Загородня О.С. та ін., 2023). Виходячи з окресленого, запропонована для дослідження тема оптимізації відновлення репродуктивної функції після жінок з гістероскопічного оперативного втручання з приводу міоми субмукозної локалізації є актуальною. Мета дослідження –удосконалити відновлення репродуктивної функції у жінок після гістероскопічної міомектомії шляхом вивчення їх гормонального та локального імунного статусу та розробки алгоритму їх корекції. Матеріал та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети проведено проспективне когортне дослідження на клінічній базі хірургічного центру ДНУ «Науково- практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС (м. Київ) протягом 2020-2023 років. До нього було включено 301 пацієнтку, що звернулась до Центру з приводу діагностованої методом УЗД субмукозної міоми матки. Критерієм включення до дослідження була візуалізація при вагінальному скануванні міоматозного вузла типу О або І за FIGO віком від 19 до 45 років. Для лікування субмукозної лейоміоми у всіх пацієнток було застосовано гістероскопічну міомектомію. Залежно від тактики подальшого ведення пацієнток було розподілено на 2 групи. 121 пацієнтка основної групи в пілсяопераційному періоді отримували комплексну реабілітаційну терапію, 100 пацієнток групи порівняння не отримували додаткового лікування після оперативного втручання. 80 жінок, які звернулись до Центру для планового профілактичного обстеження, утворили групу контролю. Запропонований комплекс реабілітаційної терапії 4 включав: препарат антипроліферативної дії ( індинол-3-карбінол) по 200 мг на добу у два прийоми з 4-го дня після оперативного втручання протягом 3 місяців; протизапальної та імуномоделюючої дії (глутоксим) внутрішньом’язово по 1 ампулі (30 мл) в день, протягом 10 днів з 1-го дня після опеативного втручання; NO – донаторної дії ангіопротектор ( L- аргінін) перорально по 1 саше 3 г 2 рази на добу, через 14 днів після оперативного втручання, протягом 1 місяця, потім по 1 саше 1 рази на добу протягом 2-х місяців.

Дата реєстрації

2025-02-17

Додано/оновлено в НРАТ

2025-02-17 / 2026-07-01