Дисертація доктора філософії. Томозов Антон Валерійович. Правове регулювання екологічної міграції населення

Реєстраційний номер

0825U000580, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

14-02-2025

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Правове регулювання екологічної міграції населення

Здобувач

Томозов Антон Валерійович,

Керівник Третяк Тарас Олексійович
Опонент Кобецька Надія Романівна
Опонент Ковтун Олена Миколаївна
Рецензент Коваленко Тетяна Олександрівна
Рецензент Малишева Наталія Рафаелівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України

Опис

Дисертація є самостійною, завершеною науковою працею, у якій досліджується екологічна міграція як соціальне явище, що виникає в результаті вимушеного переміщення людей унаслідок кліматичних змін, природних катаклізмів чи техногенних катастроф, а також виокремлюються правові ознаки екологічної міграції та правова основа її регулювання. Актуальність дослідження визначається низкою взаємопов’язаних чинників: • необхідністю визначення понять «екологічна міграція», «екологічний мігрант», «екологічний біженець», а також понять, похідних від них чи пов’язаних із ними; • потребою в класифікації видів екологічної міграції та з’ясуванні правових ознак кожного з них; • визначенням нормативно-правової бази, яка лежить в основі регулювання відносин щодо екологічних міграційних процесів та гарантування прав екологічних мігрантів; • значенням досвіду інших країн світу та норм міжнародного права для розв’язання проблем екологічної небезпеки та пов’язаної з нею екологічної міграції в Україні, напрацювання національного плану адаптації до кліматичних змін та стратегій реагування на сучасні екологічні виклики. Наукова новизна дисертації обумовлена тим, що в ній уперше запропоновано класифікацію видів екологічної міграції та визначено засадничі ознаки кожного з них; з’ясовано, що в Україні немає спеціального законодавства, що регулювало б відносини щодо екологічної міграції встановлено, що в Україні не існує національних програм, планів та стратегій, спрямованих на загальну синергію всіх державних і недержавних інституцій задля запобігання екологічним катаклізмам, адаптації до нових умов існування й життєдіяльності та всебічного розв’язання проблем екологічної міграції; проаналізовано досвід міжнародних організацій та країн різних частин світу, зокрема Африки, Азії, Океанії, Америки, щодо врегулювання екологічної міграції, запобігання її виникненню через попередження екологічних лих та комплексу заходів з адаптації до кліматичних змін та екологічних викликів; запропоновано певні стратегії, підходи, правові норми, які можуть бути рекомендовані вітчизняними законодавцями та фахівцями для втілення в життя з метою вдосконалення вітчизняного екологічного законодавства та процедур урегулювання екологічної міграції. Джерельною базою дослідження є праці правознавців, соціологів, екологів, закони та інші нормативно-правові акти України та зарубіжних країн світу, а також міжнародні правові акти щодо міграції та біженства, зокрема екологічних, національні програми та державні стратегії різних країн щодо запобігання екологічним лихам і кліматичним змінам, адаптації до них та регулювання екологічної міграції. У процесі дослідження наукової літератури, експертних оцінок, міжнародних правових актів та національного законодавства було з’ясовано, що нині поняття «мігрант», «міграція» є багатозначними термінами, які науковці тлумачать по-різному; ці поняття не набули статуту усталених юридичних категорій; серед усіх видів мігрантів екологічні мігранти посідають особливе місце й не підпадають під загальні визначення «міграції», запропоновані міжнародними організаціями, зокрема Міжнародною організацією з міграції, оскільки їхні дії екологічних мігрантів завжди мають вимушений характер; важливою ознакою екологічної міграції, крім того, є особливі причини: загроза життю, здоров’ю, порушення фундаментальних прав людини через техногенні катастрофи, кліматичні зміни та викликані ними екологічні лиха. Визначено, що за причинами виникнення екологічну міграцію можна поділити на кліматичну і техногенну, а також відповідно до обставин – на добровільну (превентивну) і примусову, постійну і тимчасову, врегульовану і неврегульовану, внутрішню і зовнішню (транскордонну); кожен із видів міграції має характерні ознаки, спричинені низкою чинників: екологічними змінами і катастрофами, політикою та діями держави, а також особливостями правового забезпечення міграційних процесів, глобальними кліматичними змінами та геополітичною обстановкою тощо; деякі категорії екологічних мігрантів, по суті, наближаються до біженців, але, на жаль, такими не визнаються, тому не забезпечені відповідними правами. З’ясовано, що Україна має цілком розвинене законодавство для регулювання загальної міграції, яке побудовано на основоположних принципах захисту прав і свобод людини та громадянина; воно в цілому адаптовано до міжнародного, у ньому віддзеркалені основні принципи та ініціативи міжнародного співтовариства. Брак чіткої позиції на міжнародному рівні щодо екологічних мігрантів та біженців визначає ставлення до цієї проблеми державних органів та законодавців в Україні. Досліджено досвід України щодо регулювання внутрішньої екологічної міграції унаслідок глобальних техногенних катастроф – Чорнобильської аварії та підриву греблі Каховської ГЕС.

Дата реєстрації

2025-02-17

Додано/оновлено в НРАТ

2025-02-17 / 2026-07-01