Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000641, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 17-03-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Соціальні аспекти впровадження інклюзивної освіти в сучасному українському суспільстві. Здобувач Микитюк Ірина Віталіївна, Керівник Черниш Наталія Йосипівна Опонент Дікова-Фаворська Олена Михайлівна Опонент Мажак Ірина Михайлівна Рецензент Марусяк Тетяна Сергіївна Рецензент Андрейко Богдана Володимирівна Опис Дисертаційне дослідження присвячене аналізу стану та перспектив запровадження інклюзивної освіти (ІО) у загальноосвітніх школах України в контексті глобальних викликів – зростання соціальної нерівності та збільшення кількості осіб із вадами здоров’я. ІО розглядається як механізм мінімізації освітньої нерівності та соціальної ексклюзії. Методологічною основою є тричленна дослідницька модель: методолого-теоретичний аналіз, соціально-практичний вимір та узагальнення емпіричних досліджень із розробкою авторської методичної схеми. Враховано міждисциплінарний характер проблематики – залучено соціологію, психологію, педагогіку, юриспруденцію, соціальну роботу, корекційну педагогіку. Виявлено дві основні аналітичні лінії: (1) соціальна нерівність, ексклюзія, інклюзія та (2) інвалідність і ІО як спосіб подолання бар’єрів. Розглянуто класичні, некласичні та постнекласичні соціологічні концепції. Методологічну основу сформовано на базі ідей М. Буравого (нерівність та «виключені» групи), М. Олівера (роль соціальних рухів), Дж. Александера (сприйняття освітніх новацій) та П. Штомпки (соціальні бар’єри у сфері освіти). Аналіз зарубіжного та українського досвіду ІО показав чотири підходи до освіти дітей з особливими освітніми потребами (ДООП): інтерактивний, екологічний, адаптивний і трансформаційний. Вивчено 1937 статей у Scopus (1992–2022), що дозволило виявити тенденції у світовому науковому дискурсі та пріоритети різних країн. Окремо проаналізовано розвиток ІО у 9 країнах із високим ВВП та 5 країнах із низьким рівнем життя, запропоновано модифікований індекс інклюзивності для українського контексту. В Україні процес запровадження ІО розпочався у 2001 р., активізувався у 2010 р. та закріпився у Законі «Про освіту» (2017), де ІО є складовою Нової української школи. Водночас існує необхідність нової взаємодії між спеціальними та загальноосвітніми закладами. Громадські ініціативи відіграють значну роль у просуванні інклюзії, проте існують і анти-інклюзивні рухи. Російсько-українська війна значно ускладнила розвиток ІО: зруйнована шкільна інфраструктура, зменшене фінансування, зростає кількість дітей із особливими потребами через військові травми. Масова депортація дітей та руйнування спеціальних закладів створюють додаткові виклики. Попри це, ІО продовжує впроваджуватись на підконтрольних Україні територіях. Емпірична частина дослідження включає аналіз 799 анкет, 124 напівструктурованих інтерв’ю та 12 лонгітюдних інтерв’ю з експертами (2019, 2023). Опрацьовано соціальні установки батьків, учителів, експертів, користувачів соцмереж. Верифіковано 9 гіпотез (2 повністю, 5 частково, 2 не підтверджено). Наукова новизна дослідження полягає у створенні комплексної концептуальної схеми аналізу ІО, розробці концепту «медіанної інклюзії» для опису поетапного включення до суспільства, застосуванні тріангуляції методів. Показано роль культури у подоланні соціальної нерівності, актуалізовано застосування ідей М. Буравого щодо ІО в умовах війни. Результати можуть бути використані для вдосконалення політики впровадження ІО, розробки методик оцінки її ефективності та соціологічного аналізу інклюзії в Україні. Дата реєстрації 2025-02-21 Додано в НРАТ 2025-02-21 Закрити