Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000746, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 21-03-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Клінічне значення психопатологічного феномену власної неповноцінності у формуванні та перебігу посттравматичного стресового розладу Здобувач Березюк Олег Романович, Керівник Фільц Олександр Орестович Опонент Кожина Ганна Михайлівна Опонент Чабан Олег Созонтович Рецензент Качмарська Марта Олегівна Рецензент Зубченко Світлана Олександрівна Опис Березюк О. Р. Клінічне значення психопатологічного феномену власної неповноцінності у формуванні та перебігу посттравматичного стресового розладу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – Медицина (22 – Охорона здоров’я). – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, м. Львів, 2024. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання психіатрії: комплексної оцінки клініко-психопатологічних проявів феномену власної неповноцінності (ФВН) як валідного предиктора формування та перебігу посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у пацієнтів-чоловіків з перенесеною бойовою психічною травмою, що дозволить проводити своєчасну ефективну діагностику та якісне лікування таких пацієнтів, та тим самим підвищити їх якість життя. Мета дослідження: розкриття психопатологічної сутності феномену власної неповноцінності у пацієнтів-чоловіків, що отримали бойову психічну травму та мають діагноз ПТСР, шляхом вивчення рівня порівняльного індексу почуття неповноцінності (ПІПН), ґрунтовного аналізу і комплексної оцінки клініко-психопатологічних проявів почуття неповноцінності як валідного предиктора формування, перебігу ПТСР та вдосконалення діагностики. Для реалізації цієї мети було проведено аналітичний огляд міжнародного та вітчизняного досвіду у вивченні феномену власної неповноцінності; здійснено переклад і валідизацію психометричного інструменту вимірювання рівня феномену власної неповноцінності; вивчено клініко-психопатологічні прояви феномену власної неповноцінності в загальній популяції; здійснено порівняльний аналіз та встановлення взаємозв’язку особистісних, індивідуально-типологічних особливостей з рівнем порівняльного індексу почуття неповноцінності у популяції чоловіків з ПТСР, що перенесли бойову психічну травму; вивчено клініко-психопатологічні прояви ФВН та його значення у формуванні та перебігу ПТСР у популяції чоловіків, що перенесли бойову психічну травму; удосконалено систему діагностичного алгоритму при ПТСР. Для вирішення поставлених завдань було використано бібліосемантичний метод, метод системного підходу, метод анкетування та медико-статистичний методи досліджень. Проведений аналіз міжнародних та вітчизняних наукових джерел засвідчив актуальність дослідження асоціацій феномену власної неповноцінності, що дозволяє суттєво розширити та поглибити клінічну кваліфікацію досліджуваних психічних розладів, а також сприяти конструктивному розвитку оздоровчих ресурсів особистості. Досліджено прояви феномену власної неповноцінності/надцінності у структурі ПТСР і, зокрема, його компонентів – рівня самоефективності та самооцінки, що набуває особливої вагомості у сучасних травматичних умовах клінічної видозміни коморбідних депресивних та тривожних розладів, а також і відповідних проявів особистісної дезадаптації. У роботі здійснено переклад українською мовою та проведено валідизацію усіх складових опитувальника ПІПН з його україномовними описовими прикметниками; при цьому загальні показники альфи Кронбаха склали 0,85 для шкали сімейної оцінки та 0,80 – для шкали самооцінки, що засвідчує високий ступінь валідності та надійності україномовного перекладу шкали ПІПН; пілотне тестування перекладеного опитувальника та повторний ре-тест показали високу валідність на надійність (validity) опитувальника ПІПН загалом. На рівні загальної популяції у більшості анкетованих – 81,86±1,56 % – встановлено відсутність феномену зміненої самооцінки (Norma), тоді як у 11,11±1,27 % респондентів виявлено індекс надцінності (index of superiority), а у 7,03±1,03 % – індекс неповноцінності (index of inferiority) ФВН. Встановлено достовірні відмінності між рівнями самоефективності (р=0,03) та самооцінки (р=0,0004) залежності від наявності ФВН. Анкетовані з індексом надцінності (index of superiority) ФВН мали достовірно (р=0,04) найменше медіанне значення самоефективності (28 [25; 32] балів) порівняно з групою з відсутністю феномену зміненої самооцінки (Norma) (30 [27; 34] балів) та групою з індексом неповноцінності (index of inferiority) ФВН, де аналізований показник становив 31 [28; 33] бал. Отримане значення у осіб з індексом надцінності відповідає «середньому» рівню самоефективності, що є на порядок нижчим, ніж у групах з відсутністю феномену зміненої самооцінки та з індексом неповноцінності, де рівень самоефективності трактується як «вище середнього». Анкетовані з відсутністю феномену зміненої самооцінки (Norma) мали найвище медіанне значення самооцінки – 22 бали [18; 25]. Натомість у осіб із індексом неповноцінності (index of inferiority) ФВН значення показників самооцінки становили 19 [17; 24] балів. Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, бойова психічна травма, діагностика, клінічний випадок, феномен власної неповноцінності, самоефективність, самооцінка, риси особистості, психічні розлади, депресія, тривога Дата реєстрації 2025-03-04 Додано в НРАТ 2025-03-04 Закрити