Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000777, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Заборона як метод правового регулювання: теоретичні та практичні аспекти Здобувач Кельман Ростислав Михайлович, Керівник Токарська Антоніна Семенівна Опонент Луцький Роман Петрович Опонент Куракін Олександр Миколайович Рецензент Остапенко Олексій Іванович Рецензент Гарасимів Тарас Зеновійович Опис Дисертація є першим в українській науці теорії та історії держави і права комплексним дослідженням установлених законодавством правових заборон й обмежень, які постають важливими чинниками регулювання відносин у суспільстві і спрямовані на стримування, а також на попередження деструктивної діяльності та підтримання балансу інтересів. Надаючи людині певні права і встановлюючи межі прав, покладаючи обов'язки, забороняючи конкретні дії, закон з їхньою допомогою розмежовує сферу особистих бажань і прагнень, виходячи з інтересів суспільства. Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади визнання заборони методом правового регулювання» містить два підрозділи. Підрозділ 1.1. «Заборонно-обмежувальна проблематика ‒ актуальний предмет студій у сучасному правознавстві» встановлює, що основні цілі запровадження правових заборон і обмежень у будь-якому суспільстві на кожному етапі його розвитку збігаються із загальними цілями правового регулювання. У правовій державі ці юридичні засоби покликані забезпечувати безперешкодний рух інтересів суб'єктів до цінностей, гарантувати їхнє законне і справедливе задоволення. Вони слугують узгодженню інтересів суб'єктів правовідносин, підтриманню стабільності та правопорядку, виходячи з принципів справедливості, гуманізму, законності та демократії. У підрозділі 1.2. «Методологія дослідження правових заборон як об’єкт методологічної рефлексії» зазначено, що проблематика методології у дослідженнях заборонно-обмежувальних засобів як методу правового регулювання не існує автономно, вона тісно переплітається з питаннями загальноправової методології, що розглядається, зазвичай, як теорія наукового пізнання, система методів, підходів і засобів пізнання або вчення про них. Особливе значення при цьому має світогляд, як цілісна сукупність домінантних уявлень про світ, місце і роль у ньому людини, а також відповідних переконань, ідеалів, ціннісних орієнтацій пізнавальної та практичної діяльності людей. Розділ 2 «Загальнотеоретична характеристика правових заборон» налічує три підрозділи. У підрозділі 2.1.«Історичні передумови виникнення і запровадження правових заборон» зазначено, що використання правових заборон та обмежень у сфері впливу на державну владу визнано одним з основних засобів стримування свавілля влади, важливим елементом гарантій дотримання правового балансу державності (забезпечення демократичного устрою держави). У підрозділі 2.2. «Правова заборона як метод захисту суб’єктивних прав та свобод» доведено, що правові заборони – це лише засоби, які можливо використовувати у різних цілях задля забезпечення тієї чи іншої мети, але при їх використанні необхідно враховувати всі «за» та «проти», щоб вони сприяли досягненню позитивної результативності. У підрозділі 2.3. «Теоретико-прагматичні засади класифікації правових заборон», аналізуючи диференціацію правових заборон, стверджується, що правові заборони у практичному та теоретичному аспектах мають різну форму вираження, а також правову структуру, завдяки якій правові заборони можна поділити на групи та обгрунтувати певні класифікаційні вимоги. Особливістю правових заборон, завдяки яким можна їх поділити на групи, є подвійне встановлення у нормативно-правових актах різних галузей права, імперативність, функціональність, напрями дії, наявність механізмів застосування, структура та вміст правової заборони, характер та обсяг, суб’єктний склад тощо. Роздліл 3 «Місце та роль правових заборон у забезпеченні ефективності праворегулювальних процесів» містить три підрозділи. У першому з них ‒ 3.1. «Правове регулювання суспільних відносин у контексті правообмежувальних засобів» зазначено, що регулювання суспільних відносин є одним із основних видів діяльності держави та її органів. Правильний вибір методу правового регулювання дозволить зменшити негативний вплив, усунути колізії, що можуть виникнути або що існували до прийняття нових нормативно-правових актів. Підрозділ 3.2. «Поняттєві різновиди та функціональні призначення правових обмежень» присвячений запровадженню аргументовано виправданих заборон та обмежень, що підтверджує свою дієвість не тільки теоретично, а й практично. Це пов’язано з тим, що заборони, обмеження дозволяють чітко встановити межі у правовідносинах, вихід за які тягне за собою передбачену відповідальність. У підрозділі 3.3. «Правові обмеження – об’єкт правоінструментальної методології дослідження» з’ясовано, що водночас правові обмеження необхідно розглядати як важливий елемент задіяння способів та інструментів для вирішення будь-яких соціально-правових завдань незалежно від цілей, які стоять перед їхнім вирішенням. У цьому контексті на особливу увагу заслуговує встановлення меж та кордонів регулювання суспільних відносин, щоб виділяти за специфічними ознаками ті чи інші відносини у цілі сфери та галузі, а у майбутньому ефективно їх врегульовувати завдяки галузевим правовим обмеженням. Дата реєстрації 2025-03-07 Додано в НРАТ 2025-03-07 Закрити