Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000780, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 09-05-2025 Статус Запланована Назва роботи Оцінка результатів одномоментної відкритої та лапароскопічної екстраперитонеальної залобкових простатектомій у хворих на доброякісну гіперплазію простати. Здобувач Морару-Бурлеску Роман Петрович, Керівник Шапринський Володимир Олександрович Керівник Горовий Віктор Іванович Опонент Лисенко Руслан Борисович Опонент П'ятночка Володимир Іванович Опонент Зайцев Валерій Іванович Рецензент Лутковський Руслан Анатолійович Опис Метою дисертаційного дослідження є впровадження в рутинну практику лапароскопічної простатектомії та вдосконалення методики її виконання, з метою поліпшення результатів хірургічного лікування пацієнтів із доброякісною гіперплазією простати понад 80 см³. Дослідження засноване на аналізі 190 пацієнтів. Головну групу склали 70 (36,84%) пацієнтів із доброякісною гіперплазією простати, яким виконали лапароскопічну простатектомію із 2021 по 2024 роки. До групи порівняння внесли 120 (63,16%) пацієнтів, яким із 2019 по 2021 роки провели одномоментну відкриту залобкову (транскапсулярну) простатектомію. В основній групі середній об’єм передміхурової залози дорівнював 112,2 ± 32,6 см³, та перевищував середній об’єм простати групи порівняння (94,4 ± 42,3 см³) (p <0,05). Трьом хворим основної групи діагностували первинну пахвинну грижу: у двох пацієнтів вона була з правого боку, у одного — з лівого. Лапароскопічна ретроперитонеоскопічна простатектомія та симультанна передочеревинна пахвинна герніопластика надає можливість вирішити одразу кілька хірургічних проблем з використанням одного доступу, зберігаючи при цьому мінімальну крововтрату та ліжко-день, короткі строки відновлення сечовипускання та періоду реабілітації. З метою запобігання можливого формування рубцевої контрактури шийки сечового міхура, зменшення обсягу ложа передміхурової залози, пришвидшення його регенерації, ми вперше запропонували низведення шийки сечового міхура в ложе простати за рахунок прошивання двома П-подібними вікриловими швами нижнього півкола шийки сечового міхура та подальшим виведенням лігатур на бічні поверхні капсули простати. Після зав’язування кінців лігатур вони лишались поза межами ложа простати. Запропонована методика дозволяє провести дистальну чи проксимальну тригонізацію з огляду на об’єм ложа передміхурової залози, уникнути залишення шовного матеріалу у просвіті сечових шляхів, тим самим сприяти швидшій його регенерації. Ми модифікували техніку виконання одномоментної відкритої залобкової простатектомії й запропонували виконувати трансцервікальну простатектомію під час відкритих операцій на простаті при доброякісній гіперплазії. Наступним удосконаленням стало виконання симультанних операцій на сечовому міхурі через наявність патології (камінь вічка сечоводу, уретероцеле, дивертикул сечового міхура) залобковим доступом. Ще одним удосконаленням одномоментної залобкової простатектомії у хворих на доброякісну гіперплазію простати та пахвинну грижу стала “Методика симультанної передочеревинної пахвинної герніопластики сітчастим імплантатом при виконанні одномоментної залобкової простатектомії у хворих на доброякісну гіперплазію простати та пахвинну грижу”. Середня інтраопераційна крововтрата після виконання лапароскопічної простатектомії була статистично меншою, ніж інтраопераційна крововтрата після виконання відкритої простатектомії (115,7 ± 33,4 мл проти 520,5 ± 67,4 мл) (p <0,05). Ми проводили пацієнтам урофлоуметрію з метою визначення активності детрузора та прохідності сечовипускального каналу. Qmax у пацієнтів, які не мали порушень сечовипускання до виконання відкритої залобкової простатектомії становила 7,6 ± 1,1 мл/с (p <0,05), лапароскопічної екстраперитонеальної простатектомії — 7,8 ± 1,6 мл/с (p <0,05). Після виконання відкритої залобкової простатектомії середня Qmax сягнула 26,0 ± 2,7 мл/с (p <0,01), лапароскопічної залобкової простатектомії — 26,9 ± 2,5 мл/с (p <0,01). У такий спосіб одномоментні відкрита та лапароскопічна залобкові простатектомії продемонстрували ідентичну ефективність поновлення акту сечовипускання в післяопераційному періоді у пацієнтів, оперованих через ДГП понад 80 см³. При аналізі ранніх результатів лапароскопічної залобкової простатектомії порівняно з відкритою залобковою простатектомією ми встановили низку суттєвих переваг: зменшення кровотеч із ділянки ложа передміхурової залози, відсутність показів до переливання компонентів крові (у групі порівняння у 9 (7,5%) пацієнтів), менше використання знеболюючих препаратів у післяопераційному періоді (кількість введення наркотичних знеболювальних препаратів склала 1,2 ± 0,1 мл проти 4,2 ± 0,2 мл (p ≤0,05); коротший період зрошення сечового міхура (після операції при лапароскопічній простатектомії — 27,9 ± 3,7 годин (p <0,05), при відкритій — близько трьох діб (74,7 ± 13,6 годин, (p <0,05)); зменшення післяопераційного ліжко-дня (6,0 ± 1,1 проти 9,8 ± 2,9 (p <0,05)); значне зменшення відсотка ускладнень (2,9% проти 24,2%), незважаючи на більшу тривалість операції — 120,3 ± 11,7 хв (p <0,05) (при відкритій простатектомії — 81,1 ± 17,4 хв (p <0,05)). За результатами аналізу лікування пацієнтів із доброякісною гіперплазією простати у віддаленому післяопераційному періоді варто зауважити, що після лапароскопічної ретроперитонеоскопічної простатектомії спостерігається менший відсоток післяопераційних ускладнень, який становить 2% проти 8% при відкритому хірургічному втручанні (p ≤0,05). Дата реєстрації 2025-03-07 Додано в НРАТ 2025-03-07 Закрити