Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000812, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 18-02-2021 Статус Запланована Назва роботи Клініко-морфологічне обґрунтування гормонотерапії лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку Здобувач Дорога Олена Петрівна, Керівник Яроцька Ірина Володимирівна Опонент Жабченко Ірина Анатоліївна Опонент Диндар Олена Анатоліївна Рецензент Вдовиченко Сергій Юрійович Рецензент Романенко Тамара Григорівна Опис Дисертаційна робота присвячена удосконаленню методів діагностики та лікування лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку на підставі результатів клініко-інструментального обстеження, анатомоморфофункціонального обґрунтування вибору методу лікування в залежності від локалізації, морфологічної форми, чутливості рецепторного апарату лейоматозних вузлів на тлі динаміки гормональних змін. Лейоміома матки – доброякісна гормонозалежна пухлина, яка розвивається в м’язовому шарі матки і займає особливе місце в структурі пухлин жіночої статевої сфери: вона складає 10-20% усієї гінекологічної патології і діагностується у 10-30% жінок репродуктивного віку. Відомо, що кожна 4-5 жінка в світі страждає на міому матки [4, 5]. Щорічний рівень первинної ультразвукової діагностики міом матки для когорти жінок у віці від 25 до 44 років складає 12,8% на 1000 жінок/років [110]. Наявність міоми часто є причиною порушення менструальної, секреторної і генеративної функцій, стає причиною маткових кровотеч та інших ускладнень (у тому числі перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду), а також є однією з причин непліддя. Раніше вважалось, що міома матки – це хвороба жінок пізнього репродуктивного (35-45 років) і перименопаузального (46-55 років) віку. В наш час відмічено «омолоджування» цього захворювання – 80% жінок у віці 30-40 років мають високий ризик захворіти на міому матки, нерідко виявляють міому матки у віці 20-25 років і молодше, що, на думку більшості фахівців, набуває загрозливого характеру. 3 Не дивлячись на значний прогрес у діагностиці міоми матки і численні гіпотези, що пояснюють її виникнення і перебіг, захворювання продовжує залишатися найбільш частою причиною операцій в гінекології, складаючи до 80% планових хірургічних втручань [2]. Виділяють основні фактори ризику, які сприяють виникненню ЛМ: пізнє менархе, рясні менструації, висока частота артифіційних абортів, наявність екстрагенітальної патології, особливо судинної, а також гінекологічних захворювань [8]. При оцінці ризику виникнення міоми матки простежується генетична схильність за аутосомно-рецесивним типом наслідування [9]. Лейоміоми можуть бути безсимптомними або поєднуватися з різними симптомами, які зазвичай обумовлені локалізацією, розміром і кількістю вузлів. Жінки з міомами страждають на аномальні маткові кровотечі, гіперменорею, тазовий біль, дизурію, дисменорею, непліддя, звичні викидні та передчасні пологи [114]. У патогенезі ЛМ дослідники відводять значне місце гормональному дисбалансу стероїдних гормонів та їх рецепторів, гонадотропних гормонів, розвитку вторинного імунодефіциту, порушенням функції щитоподібної залози і кори наднирників, спадковості та іншим факторам, які слугують фоном для розвитку патологічного процесу в матці [194, 204]. Як діагностичні методи дослідження при виявленні міоми, визначення її локалізації і виключення злоякісності, використовується УЗД, допплерографія, гістероскопія та лапароскопія [56, 57, 58]. Під час морфологічного та імуногістохімічного дослідження встановлюються гістологічні типи вузлів та проводиться оцінка розподілу та рівня експресії рецепторів до стероїдних статевих гормонів [176]. Питання тактики лікування пацієнток з лейоміомою матки залишається у центрі уваги вітчизняних та зарубіжних дослідників [162, 163, 164]. Головною метою дисертаційної роботи було удосконалення методу діагностики та лікування лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку на підставі результатів клініко-інструментального обстеження, анатомо- 4 морфофункціонального обґрунтування вибору методу лікування в залежності від локалізації, морфологічної форми, чутливості рецепторного апарату лейоматозних вузлів на тлі динаміки гормональних змін. При виконанні дослідження основними завданнями були: визначення факторів ризику, особливостей перебігу лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку, встановлення особливостей вмісту статевих та гонадотропних гормонів до та після гормонального лікування, визначення особливостей ехоструктури, васкуляризації та гемодинаміки лейоматозних вузлів, встановлення ультразвукової семіотики різних клініко-морфофункціональних форм лейоміоми матки, розроблення та впровадження патогенетично обґрунтованої схеми лікування та реабілітаційних заходів щодо репродуктивної функції жінок. Роботу проведено у два етапи. На першому етапі проведено клінічне, інструментальне, ультразвукове, гістологічне, імуногістохімічне обстеження 90 жінок репродуктивного віку хворих на лейоміому матки з різним розташуванням лейоматозних вузлів, які були прооперовані з застосуванням малоінвазивних хірургічних операцій в зв’язку з відсутністю або частковим ефектом від попередньої консервативної терапії. Контрольна група спостереження складалась з 30 практично здорових жінок, які звернулись для обстеження з приводу непліддя чоловіка. Дата реєстрації 2025-03-11 Додано в НРАТ 2025-03-11 Закрити