Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000832, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 17-04-2023 Статус Захищена Назва роботи Оцінка ефективності реваскуляризації міокарда методом міокардіосцинтиграфії при дисфункції лівого шлуночка Здобувач Кундіна Вікторія Валеріївна, Керівник Бабкіна Тетяна Михайлівна Опонент Вороньжев Ігор Олександрович Опонент Солодянникова Оксана Іванівна Опонент Макєєв Сергій Сергійович Рецензент Щербіна Олег Володимирович Опис У дисертаційній роботі представлено результати клінічного дослідження, в процесі якого було виконано ряд наукових завдань, що дало змогу досягти поставленої мети – підвищити ефективність діагностики хронічної ішемічної хвороби серця з дисфункцією лівого шлуночка шляхом застосування міокардіосцинтиграфії з кількісною оцінкою життєздатного міокарда і прогностичної оцінки ефективності реваскуляризації міокарда на різних етапах ведення хворих. В основу дисертаційної роботи покладено аналіз результатів доопераційного та післяопераційного сцинтиграфічного обстеження 62 пацієнтів (124 проведених міокардіосцинтиграфій) із хронічною ішемічною хворобою серця, що підлягали оперативному лікуванню методом реваскуляризації міокарда шляхом аортокоронарного шунтування. Пацієнти були обстежені в період з 2016- го по 2020 рр. в «Інституті серця МОЗ України», базовій установі Національного університету охорони здоров’я імені П. Л. Шупика. Критеріями включення хворого до проведення дослідження були: хронічна ішемічна хвороба серця, метод лікування – реваскуляризація шляхом аортокоронарного шунтування. Когорта із 62 обстежених пацієнтів поділялася за радіологічними показниками: фракції викиду лівого шлуночка за даними ехокардіографії (2 групи) та за площею ураження коронарного русла за даними коронаровентрикулографії (3 групи). Статистичний аналіз сцинтиграфічних 3 показників здійснювався непараметричним методом Вількоксона. Усі сцинтиграфічні показники були розподілені на групи динамічних та статичних. Завдання першого етапу дослідження – аналіз змін динамічних і статичних сцинтиграфічних показників у досліджуваної групи пацієнтів після проведеної реваскуляризації шляхом аорто-коронарного шунтування. Проведений аналіз продемонстрував статистично значуще покращення показника перфузії стінок лівого шлуночка (р<0,05). Найбільші зміни відбувалися в нижній стінці (р=0,0000), міжшлуночковій перетинці (р=0,0000) та верхівці лівого шлуночка (р=0,0001), що пояснювалось частим ураженням правої коронарної артерії та передньої міжшлуночкової артерії у вибірці пацієнтів. Позитивні зміни динамічних сцинтиграфічних показників життєздатності міокарда (р=0,00000), кінцево-діастолічного об’єму (р=0,014) та систолічного потовщення лівого шлуночка (р=0,014) також свідчили про настання лікувального ефекту після реваскуляризації шляхом аортокоронарного шунтування. При аналізі груп пацієнтів з різною площею ураження коронарного русла нами було визначено, що показник життєздатності міокарда найбільш значущі зміни демонстрував у групі з моноураженням (р<0,001), найменші зміни – в групі з полісудинним ураженням (р<0,003), що корелювало з початковою площею ураження міокарда і часом його відновлення після проведеного аортокоронарного шунтування. При тому, що показник життєздатності був найменшим у групи полісудинного ураження, напівкількісний показник рест-рахунку у цієї групи був найбільш вірогідним і становив р=0,0001, що свідчило на користь проведення реваскуляризації шляхом аортокоронарного шунтування у груп пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка та полісудинним ураженням коронарного русла. Всі інші показники об’ємної скорочувальної діяльності лівого шлуночка не зазнавали змін у всіх досліджуваних групах. Статистичну достовірність покращення перфузії стінок лівого шлуночка ми отримали у групі з полісудинним ураженням, що корелювало з визначеним рест-рахунком. Також нами була отримана достовірна кореляція фракції викиду лівого шлуночка до 4 реваскуляризації на зміни усіх сцинтиграфічних показників після проведення оперативного лікування (р<0,05). Завданням наступного етапу дослідження було визначення факторів виникнення та розвитку хронічної ішемічної хвороби серця на результуючі сцинтиграфічні показники після проведення реваскуляризації. На нашій вибірці пацієнтів нами було доведено, що вік пацієнта (р=0,04), як немодифікований фактор впливу, та наявність гіпертензії (р=0,031) статистично значуще впливали на ефективність покращення серцевої діяльності. Жоден інший з досліджуваних нами факторів не мав впливу на лікувальний ефект реваскуляризації. Останнім результуючим етапом дисертаційного дослідження була розробка регресійної моделі розрахунку інтервальних значень життєздатності міокарда після реваскуляризації шляхом аортокоронарного шунтування, як показника очікуваної ефективності проведеного лікування. Методом Stepwise нами була отримана логіт-модель з трьома радіологічними дореваскуляризаційними показниками, а саме: життєздатність міокарда, отримана за допомогою міокардіосцинтиграфії на долікувальному етапі), фракція викиду лівого шлуночка (за даними ехокардіографії) та площа ураження коронарного русла (за даними коронаровентрикулографії). Отримана модель характеризується високим коефіцієнтом детермінації для біостатичних досліджень R 2 = 0,893 (F=173,4; p=0,00). Дата реєстрації 2025-03-12 Додано в НРАТ 2025-03-12 Закрити