Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000857, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-03-2023 Статус Захищена Назва роботи Інформаційні аспекти забезпечення наступності в реабілітології Здобувач Сарканич Олександр Васильович, Керівник Мінцер Озар Петрович Опонент Сельський Петро Романович Опонент Азархов Олександр Юрійович Рецензент Горачук Вікторія Валентинівна Рецензент Владимиров Олександр Аркадійович Опис У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та вирішення актуального науково-практичного завдання технологій медичної діагностики та лікування – підвищення якості реабілітації пацієнтів шляхом направленого застосування інформаційних технологій для забезпечення наступності реабілітаційних послуг у стратегії персоналізації надання медичної допомоги з урахуванням факторів ризику та конфаундерів. Розроблено комплекс нових підходів та інформаційних моделей забезпечення наступності реабілітаційної допомоги, що довели свою ефективність і результативність у завданнях оздоровлення. Дослідження представлено п’ятьма послідовними етапами, кожен із яких не лише вирішував конкретне завдання, але й був основою для наступних етапів та узагальнення отриманих результатів. Останнім часом у багатьох країнах збільшився інтерес до питань реабілітації пацієнтів після перенесених захворювань. У дисертаційному дослідженні проаналізовано дані різноманітних інформаційних джерел стосовно концептуалізації безперервності та наступності надання медичної допомоги. Підкреслено, що ці характеристики важливі протягом усіх етапів реабілітації, як у межах одного етапу, так і при переході від одного до іншого, при цьому необхідно враховувати точку зору пацієнта. Відомо, що фізична реабілітація відіграє важливу роль у підтримці, відновленні функцій та уникненні ускладнень у пацієнтів. Через складність і роздробленість сучасних реабілітаційних закладів, зазвичай, реабілітаційні заходи проводяться фрагментарно (лікарями, медсестрами, фізіотерапевтами тощо) без оперативної координації чи спілкування. Ця відсутність відповідної координації та спілкування між різними спеціалістами може призвести до прогалин у догляді за пацієнтами та вплинути на кінцеві результати, задоволення пацієнтів, сприйняття якості та безпеки. Акцентовано увагу на те, що важливим у подальшому вдосконаленні методів санаторно-курортної реабілітації є застосування онтологічних моделей із управління лікувальнодіагностичним процесом (процедурні знання) та забезпеченням наступності медичних дій (декларативні знання). Запропоновано принципи забезпечення наступності та безперервності в санаторно-курортному лікуванні, що базуються на логіці процесу прийняття рішень за допомогою фактичних даних, отриманих при обстеженні пацієнта та під час керованого переходу. Останній включає ключові принципи безперервності догляду: адекватне передавання інформації, належну спільну роботу лікарів санаторно-курортного закладу, терапевтичну та реляційну безперервність, а також взаємодію лікарів і пацієнтів на принципах партисипації. Подібна взаємодія дозволяє забезпечити адаптацію перехідного періоду до індивідуальних потреб, виявлення бар’єрів на шляху плавного переходу та вжиття заходів у зв’язку з ними, своєчасного планування профілактичних і реабілітаційних дій, покращення передавання інформації та комунікації із сімейними лікарями пацієнтів. У дисертаційному дослідженні доведено, що тривалі відносини між лікарем і пацієнтом можуть покращити якість життя пацієнтів, зокрема ресурсів фізичного навантаження, показників фізичного, психологічного та соціального благополуччя. Доведено, що уточнення моделі ведення пацієнта в реабілітаційному періоді лікування забезпечується широким застосуванням телемедичних консультацій. Суттєвою частиною дослідження стало обґрунтування індексу наступності медичної допомоги, запропонованого у вигляді простої адитивної функції, що відбиває зміну ймовірності несприятливого результату. Плани 4 корекційних дій із покращення якості надання медичної допомоги базуються на використані показників інтегральної ймовірності порушень процедур реабілітації (L). Якщо за відсутності такої діяльності L складала 0,22±0,02, то після впровадження цього критерію ймовірність порушень процедур реабілітації суттєво знизилась і стала дорівнювати 0,14±0,01 (р<0,05). На основі досліджень про дефекти надання реабілітаційної допомоги та теорії підтримки прийняття рішень створено алгоритм управління процесами забезпечення наступності надання медичної допомоги. Логіка партисипації відпочиваючих у санаторії та забезпечення принципів персоналізованої медицини в реабілітації стала ключовим підходом у досягненні оптимальних рішень стосовно забезпечення індивідуального здоров’я під час санаторно-курортного лікування. Традиційна комунікаційна модель освіти поступилася місцем більш відкритим і партисипативним моделям, у рамках яких лікарі, діючи в широкому діапазоні навчальних середовищ і мереж, обмінюються інформацією і знаннями з іншими учасниками, що дозволяє здійснювати всеосяжне співробітництво і колективну побудову баз знань. Уперше запропоновано піраміду надання реабілітаційної допомоги. Перша площина піраміди пов’язана з лікуванням у санаторно-курортних умовах реактивних станів і захворювань за допомогою методів альтернативної та нетрадиційної медицини. Дата реєстрації 2025-03-13 Додано в НРАТ 2025-03-13 Закрити