Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000906, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-11-2022 Статус Захищена Назва роботи Особливості когнітивних та психоемоційних розладів у хворих на розсіяний склероз Здобувач Одінцова Тетяна Анатоліївна, Керівник Тріщинська Марина Анатоліївна Опонент Дельва Михайло Юрійович Опонент Міщенко Тамара Сергіївна Рецензент Коваленко Ольга Євгеніївна Рецензент Насонова Тетяна Іванівна Опис Серед хронічних захворювань нервової системи розсіяний склероз (РС) залишається однією з основних причин ураження молодого працездатного населення та характеризується наростаючим неврологічним дефіцитом та ментальними розладами. В усьому світі від РС страждають більше 2,8 мільйонів людей, у переважної більшості з яких (40-72%) спостерігаються когнітивні порушення, а у 26-41% пацієнтів з різними типами перебігу когнітивні розлади виявляються вже на ранніх стадіях захворювання. З роками цей відсоток постійно збільшується. Когнітивні порушення здійснюють значний дезадаптуючий вплив на всі сфери життя пацієнта, поглиблюючи соціальну та побутову неспроможність, знижуючи працездатність та якість їхнього життя. До чинників, що впливають на розвиток когнітивних розладів за умови РС, відносять немодифіковані, модифіковані та чинники самого захворювання. Немодифіковані включають: генетична схильність, вік, стать; серед модифікованих виділяють: географічні (місце проживання), та чинники, що пов’язані зі способом життя (когнітивний резерв, вміст вітаміну Д у плазмі крові, паління, рівень освіти, рівень фізичного навантаження, сімейний стан, наявність роботи та хобі); до чинників самого захворювання відносяться: тип перебігу, моторний дефіцит, депресія, тривога, розлади сну, тривалість захворювання, кількість загострень, вік дебюту. Усі перераховані чинники можуть впливати один на одного, погіршуючи загальний стан та якість життя таких пацієнтів. Раннє виявлення прихованих проявів РС (КП, депресія, тривога та розлади сну) та їх завчасне лікування може потенційно сприяти попередженню агресивного перебігу захворювання або стабілізації стану пацієнта. Саме тому, вивчення впливу різних чинників ризику на ступінь враженості не моторних проявів та їх впливу один на одного при різних типах перебігу РС стало метою даної дослідницької роботи. Для реалізації поставленої мети та завдань дослідження проведено комплексне обстеження 137 пацієнтів (102 жінки та 35 чоловіків) віком від 22 до 69 років (в середньому 42,9±9,7) з діагнозом РС. З метою порівняльного аналізу усі учасники дослідження були розподілені на дві клінічні групи: група А, що включала в себе 106 пацієнтів з ремітуючо-рецидивуючим РС (81 жінка та 25 чоловіків віком від 22 до 67 років; середній вік: 41.8±10.7; тривалість захворювання: 10.3±8.5 р.); група B, що складалась з хворих на прогресуючі форми РС (21 жінка та 10 чоловіків віком від 28 до 69 років; середній вік: 47,2±13,6; тривалість захворювання: 16,6±12,5 р.). Обстеження хворих проводили за єдиною схемою: загально-клінічний, клініко-неврологічний огляд, використання нейропсихологічних опитувальників (Монреальська шкала оцінки когнітивного статусу (MоCA), шкала депресії Бека (BDI), шкала тривоги Гамільтона (HAM-A), Піттсбурзький опитувальник на визначення індексу якості сну (PSQI), шкала астенічного стану (ШАС), модифікована шкала оцінки втоми (MFIS)), лабораторне, нейровізуалізаційне (МРТ-дослідження головного мозку проведено на МР-томографі Siemens з індукцією магнітного поля 1.5T з системою MAGNETOM Avanto SQ) та статистичне обстеження. Згідно з результатами шкали MoCA, в обох клінічних групах достовірно частіше були виявлені когнітивні порушення помірного ступеню (p<0,0001), під час аналізу частоти ураження окремих когнітивних доменів виявлено, що у хворих на ремітуючо-рецидивуючий РС достовірно з більшою частотою були уражені виконавчі функції (p<0,0001), а у пацієнтів з прогресуючими формами найчастіше були наявні розлади пам’яті (p<0,0001). В ході даного дослідження були виявлені ураження в окремих когнітивних доменах при балі MoCA≥26: при ремітуючорецидивуючому типі перебігу найчастіше страждали виконавчі функції (p=0,0013), а при прогресуючих формах – пам’ять (p=0,0233). Результати дослідження показали, що вже на етапі тривалості захворювання до 10 років серед усіх хворих переважно зустрічались помірні когнітивні порушення (p=0,0003), при наявності яких у пацієнтів з ремітуючо-рецидивуючим типом перебігу найчастіше було виявлено розлади пам’яті (р=0,0002). Аналіз чинників ризику, які призводять до виникнення або поглиблення когнітивних порушень, показав, що при ремітуючо-рецидивуючому РС до таких належать наявність депресії (p=0,0070), кількість загострень (p=0,0028) та рівень освіти (p=0,0279); в той час, як в групі з прогресуючими формами РС – сімейний стан (p=0,0058) та тютюнопаління (р=0,0428). Також нами було виявлено негативний кореляційний зв’язок між балом шкали МоСA та балом за шкалою Бека (r=−0,3; p=0,0015), балом EDSS (r=−0,19; p=0,03995) та з кількістю загострень (r=−0,27; p=0,0039) серед обстежуваних пацієнтів з рецидивуючо-ремітуючим типом РС. Cеред хворих з прогресуючими формами РС було виявлено негативний кореляційний зв’язок між балом шкали МоСA та балом за шкалою Бека (r=−0,41; p=0,0211) та балом EDSS (r=−0,39; p=0,0283). Дата реєстрації 2025-03-18 Додано в НРАТ 2025-03-18 Закрити