Дисертація доктора філософії. Дубинецька Вікторія Миколаївна. Клінічні та електрофізіологічні особливості діабетичної полінейропатії з урахуванням гастроентерологічної та кардіоваскулярної коморбідності

Реєстраційний номер

0825U000909, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

20-12-2022

Статус

Захищена

Назва роботи

Клінічні та електрофізіологічні особливості діабетичної полінейропатії з урахуванням гастроентерологічної та кардіоваскулярної коморбідності

Здобувач

Дубинецька Вікторія Миколаївна,

Керівник Чуприна Геннадій Миколайович
Опонент Гриб Вікторія Анатоліївна
Опонент Шкробот Світлана Іванівна
Рецензент Тріщинська Марина Анатоліївна
Рецензент Насонова Тетяна Іванівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Опис

Дисертаційна робота присвячена вивченню клініко-неврологічних особливостей діабетичної полінейропатії (ДП), оцінці якості життя (ЯЖ) та функціонування пацієнтів залежно від різноманітної коморбідної патології з визначенням факторів, що впливають на її перебіг. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 150 хворих з діабетичною полінейропатією на фоні цукрового діабету (ЦД) 1 та 2 типу, з них 101 (67%) мали коморбідну патологію, 49 (33%) не мали коморбідної патології. У всіх досліджуваних діагностовано ускладнення ЦД. Середній вік усіх пацієнтів становив 49,48±1,21 роки. Серед обстежених чоловіків – 76 (51%), жінок – 74 (49%). Середня тривалість ЦД становила 13,94±0,72 роки. Із ЦД 1 типу було 77 (51%) хворих, 2 типу – 73 (49%) хворих. Пацієнтів із коморбідною патологією (група І, n=101) розподілено на підгрупи: особи із кардіоваскулярною коморбідністю (підгрупа А, n=52), із гастроентерологічною коморбідністю (підгрупа В, n=21), із мультиморбідністю (більше 1 нозології) (підгрупа С, n=28). Осіб без коморбідної патології (група ІІ, n=49) розподілено на такі підгрупи в залежності від ступеня компенсації ЦД: із ДП на фоні компенсованого ЦД (рівень HbA1c <6,5%) та субкомпенсованого (рівень HbA1c 6,5-7,5%) (підгрупа 1, n=10), декомпенсованого (рівень HbA1c >7,5%) (підгрупа 2, n=49). Контрольну групу при проведенні ЕНМГ склали 30 здорових людей, їх середній вік 38,23±2,15 років (від 20 до 65 років). Жінок було 21(70%), чоловіків – 9 (30%). Найчастіше пацієнти із групи І (n=101) скаржилися на оніміння ніг 87(86%), болі в стопах 61(60%), головний біль 54(53%), загальну слабкість 49(49%); групи ІІ (n=49): оніміння ніг 39(80%), загальну слабкість 27(55%), головний біль 24(49%), часті гіпоглікемії 24(49%). У жінок частіше виникають трофічні розлади кінцівок при ДП, а саме порушення потовиділення (гіпо-, гіпергідроз), підвищене ороговіння шкіри та зміни нігтьової пластинки, у чоловіків на перший план виступають тріщини стоп та сухість шкіри. Рівень вібраційної чутливості у групі ІІ вищий (13,63±0,49с на верхніх кінцівках та 7,93±0,34с на нижніх кінцівках), ніж у групі І відповідно (11,34±0,39с та 7,12±0,28с). У підгрупах А,В,С показники сейсмогіпестезії суттєво не відрізнялися, у підгрупі А показники нижчі на нижніх кінцівках (6,71±0,44 с). Згідно класифікації ДП за Dyck P.J. et al. (1993) у групі І (n=101) діагностовано більше пацієнтів із ІІА ступенем важкості ДП 77(76%), у групі ІІ (n=49) – ІБ ступенем важкості 39(80%). У групі І теж значна частка 13(13%) пацієнтів із ІІІ ступенем важкості ДП. В вибірці осіб І (n=101) та ІІ (n=49) груп переважали діабетична кардіоміопатія – 82(81%)vs37(37%), ретинопатія – 79(78%)vs42(86%), нефропатія – 63(62%)vs32(32%). У 13(13%) хворих І групи встановлено наявність "діабетичної стопи", у 7(54%) з них проведено ампутації фаланг пальців. Лише у 2(4%) пацієнтів ІІ групи діагностовано вище наведене ускладнення ЦД. Отож, у І групі пацієнтів, власне у підгрупі А, виявлено більше осіб із трофічними виразками на стопах, що зумовлено поєднаним ураженням нижніх кінцівок не тільки із залученням в патологічний процес нервів, а також із змінами в мікросудинній системі. У підгрупах А (n=52) та С (n=28) спостерігаємо переважання артеріальної гіпертензії (АГ) 47(90%)vs15(54%), у підгрупі В (n=21) – хронічного холециститу у 7(33%). Також спостерігаємо чималу кількість 20(38%) ішемічної хвороби серця (ІХС) у підгрупі А та 12(43%) багатовузлового зобу у підгрупі С. Із зростанням віку пацієнтів збільшується кількість балів по індексу коморбідності (ІК). У віці 45-60 років середній бал по Kaplan-Feinstein становив 4,00±0,33 бали, по Charlson 4,17±0,23 бала, що характеризує легкий (компенсований) перебіг коморбідності, хоча максимальний бал по KaplanFeinstein – 11 балів, по Charlson – 6 балів, відповідно були пацієнти із перебігом хвороб середньої важкості (субкомпенсованим) (11 балів). Пацієнти, що хворіють ЦД 31-50 років мали статистично достовірні (р<0,05) сильні кореляції між доменами шкали ЯЖ та ІК Kaplan-Feinstein, в результаті збільшення тривалості ЦД виникає значне порушення фізичної активності, викликане коморбідністю. Особи віком 25-44 роки мали найчастіше статистично достовірний середній зв'язок між рівнем HbA1c та усіма параметрами анкети Мак-Гіла. Найбільша кількість достовірних корелятивних зв'язків по шкалі SF-36 та субшкалами анкети Мак-Гіла наявна у віці 25 та старше років і частіше корелювала із доменом "Інтенсивність болю (BP)". За анкетою Мак-Гіла чоловіки у всіх субшкалах, окрім субшкали змішаної оцінки болю (M) – 4,05±0,43 балів (у жінок – 4,29±0,38 балів), визначали власний біль сильнішим по емоційному забарвленню, суб'єктивних відчуттях та по рівню болю, ніж жінки.

Дата реєстрації

2025-03-18

Додано/оновлено в НРАТ

2025-03-18 / 2026-07-01