Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000923, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 08-05-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Експериментальне обґрунтування місцевого застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату при запальних захворюваннях шкіри Здобувач Балюк Олена Євгеніївна, Керівник Важнича Олена Митрофанівна Опонент Бєленічев Ігор Федорович Опонент Штриголь Сергій Юрійович Рецензент Микитенко Андрій Олегович Рецензент Фаустова Марія Олексіївна Опис У дисертації наведено теоретичне узагальнення і розв’язання наукового завдання, що полягає в з’ясуванні можливості місцевого застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату (ЕМГПС) для лікування ушкоджень і захворювань шкіри з оксидативно-запальними механізмами патогенезу. При фармакоінформаційному аналізі структури ЕМГПС за програмою PASS були виявлені ефекти дерматологічного спрямування, до яких належить антисеборейна, протиалопеційна, протиекземна, протисвербіжна, протиінфекційна дія. Встановлено, що гелі ЕМГПС з концентрацією 2,5-7,5 % у модельному середовищі вивільняють 47-49 % лікарської речовини за перші 30 хв пропорційно до її вмісту, що дає можливість застосовувати його в подальших експериментах у середній концентрації 5 %. ЕМГПС гальмує розвиток еталонних і клінічних штамів грампозитивних і грамнегативних бактерій у діапазоні концентрацій 312-2500 мкг/мл і справляє фунгістатичну дію на штами кандиди. ЕМГПС продемонстрував здатність посилювати чутливість тест-культур еталонних штамів мікроорганізмів, уключаючи Staphylococcus aureus АТСС 25293, Escherihia coli АТСС 25922, Candida albicans АТСС 10231, до ефірних олій. При дослідженні місцевого застосування 5 % гелю ЕМГПС (125 мг/кг, 1 раз на день протягом 21 дня) на стан шкіри та регенерацію волосся після хімічної депіляції було показано, що відновлення волосяного покриву в щурів прискорюється під впливом гелю ЕМГПС тією ж мірою, що і під впливом препарату порівняння міноксидилу (30 мг/кг). Гель ЕМГПС збільшував кількість волосяних фолікулів у стандартній площі мікропрепаратів у 2 рази (p<0,001) проти контролю через 21 день, протидіяв потовщенню епідермісу через 3 та 9 днів, але не впливав вірогідно на діаметр волосяних фолікулів після хімічної депіляції. Під впливом гелю через 3, 9 та 21 день експерименту відбувалось зниження вмісту МДА і зменшення порушень активності СОД і каталази в крові проти контролю. При місцевому застосуванні гелю 5 % ЕМГПС (125 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 3-х днів) у шкірі опроміненої ділянки відмічалася більша рівномірність товщини епідермісу, більш чіткі межі між його шарами, рідше зустрічалися лейкоцити і повнокров'я судин. Гель ЕМГПС зменшував товщину епідермісу в 1,3-1,4 рази (p<0,001) через 48 і 72 год та інфільтрацію клітин запалення в 1,4 рази (p<0,001) через 24 год, а також демонстрував тенденцію до зменшення вмісту клітин з дистрофічними явищами. Після УФ опромінення гель ЕМГПС діяв сильніше за препарат порівняння – мазь пантенолу, поступившись останньому лишу стосовно зменшення числа запальних клітин у шкірі через 24 год. Наступне лікування ушкодженої шкіри гелем ЕМГПС (125 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 6 днів) прискорювало редукування симптоматики до 0,4 балів тією ж мірою, що й препарат порівняння – мазь преднізолону (0,3 бали), і вірогідно відрізнялось від стану шкіри до лікування (p<0,001). При псоріазоподібному дерматиті, індукованому іміквімодом, спостерігались відшарування рогового шару та місцями всього епідермісу, потовщення епідермісу з підвищеною проліферацією, акантоз, поява запальних клітин, зростання числа клітин з ознаками дистрофії, збільшення кількості клітин у дермі. Після лікування гелем ЕМГПС роговий шар епідермісу був добре виражений, сам епідерміс витончений, ділянки акантозу рідкісні, а кількість клітин помірна. Для порівняння: під впливом мазі преднізолону мали місце порушення структури рогового шару, нечіткі межі між шарами епідермісу, місцями різке витончення епідермісу. Іміквімод-індукований псоріазоподібний дерматит посилював ПОЛ, підвищував активність каталази, збільшував вміст вільного гідроксипроліну і викликав тенденцію до збільшення загальної фракції ГАГ в ушкодженій шкірі. Досліджуваний гель ЕМГПС зменшував усі вказані зрушення в порівнянні з аналогічними показниками до лікування, що стосовно активності каталази було виразніше, ніж у контролі. За всіма виявленими ефектами гель ЕМГПС істотно не відрізнявся від препарату порівняння. Динаміка скорочення площі ран свідчила, що гель ЕМГПС більшою мірою впливає на фази запалення та проліферації ранового процесу, тоді як препарат порівняння реалізує свою активність у фази проліферації та ремоделювання. Дата реєстрації 2025-03-18 Додано в НРАТ 2025-03-18 Закрити