Дисертація доктора філософії. Крижевський Євгеній Євгенійович. Обґрунтування комплексного лікування та порівняльна оцінка ефективності різних методів місцевого лікування синдрому діабетичної стопи

Реєстраційний номер

0825U000926, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

12-11-2022

Статус

Запланована   Чому дисертація має статус "Запланована"?

Назва роботи

Обґрунтування комплексного лікування та порівняльна оцінка ефективності різних методів місцевого лікування синдрому діабетичної стопи

Здобувач

Крижевський Євгеній Євгенійович,

Керівник Біляєва Ольга Олександрівна
Опонент Шапринський Володимир Олександрович
Опонент Заруцький Ярослав Леонідович
Рецензент Ватаманюк Володимир Федорович
Рецензент Сморжевський Валентин Йосипович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Опис

Дисертація присвячена комплексному лікуванню синдрому діабетичної стопи (СДС), яке включає хірургічне та консервативне лікування, з метою покращення результатів лікування хворих на СДС за допомогою оксиду азоту, аплікаційнийних сорбентів та власних розроблених методик. Гнійно-запальні процеси в хірургії є розповсюдженим захворюванням і серед хірургічної патології складають від 22 до 41%. Пізнім та важким ускладненням цукрового діабету (ЦД) вважається СДС, який включає симптомокомплекс (діабетичну мікроангіопатію, макроангіопатію, периферичну нейропатію нижніх кінцівок, остеоартропатію) який у структурі хірургічних захворювань у пацієнтів із ЦД становить 10–30%, і проявляється у вигляді порушень мікроциркуляції, ураження периферичної нервової системи, змін у кістково-суглобовому апараті. Цукровий діабет та його ускладнення є актуальною проблемою в хірургії, незавжди позитивні результати лікування СДС, які пов’язані з тривалим лікуванням потребують пошук та виконання нових наукових досліджень для поліпшення результату лікування хворих на СДС. Проблема лікування хворих з гнійно-запальними ускладненнями синдрому діабетичної стопи та розробка нових методів лікування залишається актуальним і вкрай важливим завданням на сьогодні, що обумовлює актуальність обраної теми дисертаційної роботи. Дисертаційна робота включає експериментальну та клінічну частину. Експериментальне дослідження проводилося на базі експериментальнобіологічної клініки (віварій) Національного університету охорони здоровя України імені П. Л. Шупика на 40 статевозрілих білих щурах-самцях лінії Vistar. У піддослідних тварин моделювали гнійну рану за розробленою нами методикою (Отримано патент України на КМ № 121047). Тварини були розподілені на 3 групи: В І групу (основна) увійшло 20 щурів, у яких лікування гнійних ран проводилося, розробленим нами, некомерційним аплікаційним сорбентом нового покоління «Орнідасил», який містить аеросил та іммобілізований на ньому орнідазолу. В ІІ групу (порівняння) увійшло 10 щурів, у лікуванні яких використовувався аплікаційний сорбент «Гентаксан». В ІІІ групу (порівняння) увійшло також 10 тварин, у яких лікування гнійних ран проводилося з 10% розчином NaCl та маззю «Левомеколь». При вивченні макроскопічних даних перебігу ранового процесу в експерименті встановлено, що очищення ран, поява грануляцій та крайової епітелізації у тварин відбувалося значно швидше в основній групі, порівняно з групами порівняння: очищення рани в основній групі відмічалось в 1,5 рази швидше ніж в групах порівняння (p < 0,05), поява грануляцій – в 2 рази швидше (p < 0,05), поява крайової епітелізації – 1,9 разів відповідно (p < 0,05). При мікробіологічному дослідженні з гнійних ран у щурів домінуючим збудником був Staphylococcus. aureus - 41,4%, Proteus mirabilis – 17.3%, Escherichia coli – 9,8%, Pseudomonas aeruginosa – 6,4%, Enterobacter cloacae – 6,1%, Staphylococcus epidermidis – 5,9%, Enterobacter spp. – 4,6%, Streptococcus pyogenes – 3,8%, Enterococcus faecalis -2,8%, Acinetobacter baumannii – 1,9%. Рановий процес в усіх тварин перебігав з усіма ознаками кожної фази, але з різною їх тривалістю. До 21 доби експерименту рани у всіх щурів основної групи загоїлись повністю, тоді як у щурів в групах порівняння на 21 добу експерименту загоєння ран не відмічалось ні в одному випадку. В клінічній роботі ми застосовували: клінічні, лабораторні, інструментальні, цитологічні, мікробіологічні та статистичні методи дослідження. В клінічне дослідження покладено досвід лікування 601 хворого з СДС, що знаходились на лікуванні у відділенні гнійної хірургії КНП Київської міської клінічної лікарні №6 протягом 2017–2020 років. У відділенні гнійної хірургії КНП Київської міської клінічної лікарні №6 протягом 2017–2020 років знаходилось на лікуванні 7636 хворий з різними хірургічними захворюваннями з них 4061 (53,2%) хворих з гнійно-запальними захворюваннями та ускладненнями, серед них з цукровим діабетом 2 типу було 728 (17,9%) хворих, а з синдромом діабетичної стопи 601 (14,8%). В своїй роботі ми користувались класифікацією Wagner (1979р.), в основу якої покладено ступені враження стопи, в вигляді гнійно-некротичних процесів, виразок, кісткових вражень, які виникають на фоні специфічних змін периферичної нервової системи, судин, шкіри, м’яких тканин, кісткової системи стопи та суглобів. Як вже сказано в основу дослідження покладено досвід лікування 601 хворого з СДС. Чоловіків серед них – 326 (54,2 %), жінок – 275 (45,8 %), у віці від 43 до 89 років. Нейропатична форма СДС відмічена у 72 (12,0%) хворих, ішемічна – у 102 (16,9%), нейроішемічна – у 427 (71,1%) хворих. Хірургічне лікування проведено у 529 хворих з СДС в стадії 2-5 за Wagner, основну групу склали 253 хворих, група порівняння - 276 і 72 хворих проліковано консервативно в 1 стадії за Wagner, в основну групу увійшло - 29, групу порівняння – 43 хворих. Пацієнти дослідження були поділені на 4 групи.

Дата реєстрації

2025-03-18

Додано/оновлено в НРАТ

2025-03-18 / 2026-07-01