Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000930, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-09-2022 Статус Захищена Назва роботи Особливості диференціальної діагностики, перебігу та визначення важливості немоторних симптомів при хворобі рухового нейрона Здобувач Костенко Володимир Васильович, Керівник Головченко Юрій Іванович Опонент Копчак Оксана Олегівна Опонент Дельва Михайло Юрійович Рецензент Глоба Марина Василівна Рецензент Насонова Тетяна Іванівна Опис Дисертаційну роботу присвячено складним питанням диференціальної діагностики, систематизації та науковому опису немоторних симптомів, а також комплексної ролі клітин мікрооточення мотонейронів в перебігу хвороби рухового нейрона (ХРН). Велике соціальне значення останніми роками набувають нейродегенеративні захворювання до яких зараховують і ХРН. З огляду на той факт, що ХРН і інші нейродегенеративні захворювання частіше зустрічаються у людей середнього та похилого віку, а також беручи до уваги світову тенденцію до збільшення тривалості життя людини ця проблема стає вкрай актуальною для неврологів, лікарів суміжних спеціальностей, та звичайно для нашої системи охорони здоров'я в цілому. Також, на жаль, в більшості випадків перші симптоми ХРН досить неспецифічні, тому часто лишаються поза увагою фахівців, наслідком чого є пізня діагностика цього фатального захворювання. Хвороба рухового нейрона (бічній аміотрофічній склероз (БАС), хвороба Шарко, або хвороба Лу Геріга) — одне з найвідоміших дегенеративних захворювань мотонейронів. При цьому уражаються як верхні так і нижні мотонейрони з нерівномірним їх залученням до патологічного процесу. Дистрофічні зміни виявляються в α-мотонейронах передніх рогів спинного мозку, волокнах пірамідного шляху, ядрах V, VII і X—XII черепномозкових нервів та в моторній корі. Цікавим видається той факт, що певні групи мотонейронів не піддаються нейродегенеративному процесу при БАС, до них можна зарахувати: ядра окорухового (III), блокового (IV) і відвідного (VI) черепно-мозкових нервів, що іннервують екстраокулярні м'язи, а також ядро Онуфа, розташоване в крижовому відділі (S2—S4) спинного мозку. Вони іннервують м'язи, що мають унікальний спектр важких ланцюгів міозину, включаючи ембріональні і неонатальні ізоформи, стійкі до дегенерації [1]. Прогресування нейродегенерації частини центральних і периферійних мотонейронів при ХРН призводить до появи кардинального симтомокомплексу хвороби: м'язової слабкості, яка наростає, розвитку асиметричних дистальних атрофії, фасцикуляций в різних групах м'язів, іноді при локалізації первинного патологічного процесу в довгастому мозку спочатку розвиваються бульбарні і псевдобульбарні симптоми. За оцінками дослідників, середня тривалість життя після встановлення діагнозу БАС коливається від 20 до 48 місяців. Бульбарний дебют та похилий вік є несприятливими прогностичними чинниками [2]. Хвороба мотонейронів в даний час є однією з найскладніших проблем в неврології. Це фатальне захворювання призводить до того, що пацієнт поступово втрачає можливість пересуватися, спілкуватися, приймати їжу і врешті дихати. Нерідко після встановлення діагнозу ХРН у пацієнтів можуть розвинутися генералізований тривожний розлад, тривожно-депресивний стан, загальна слабкість, вони також втрачають вагу [3]. Якщо протягом ХХ століття панувала теорія селективного ураження рухових нейронів при ХРН, то нині ця концепція значно розширилася. Сучасні дані свідчать про те, що патоморфологічні зміни при ХРН зачіпають не тільки центральну нервову систему (ЦНС), а й деякі екстраневральні органи. Новітні методики мікроскопії та нейровізуалізації дають змогу дослідникам отримати уявлення про природу захворювання на клітинному і субклітинному мікрорівнях. Було показано, що на МРТ (3T) у пацієнтів з ХРН з різними дебютами виявляють атрофії не лише в ділянці первинної моторної кори, але в префронтальній корі, у лобній і скроневій, мозочку, а також у базальних гангліях [4]. Численні факти вказують на мультисистемний і полікаузативний характер даного захворювання. Наприклад, гістологічні зміни шкіри при ХРН виражаються в атрофії епідермісу, також характерним є потовщення стінок дрібних судин (незапальна васкулопатія) та зменшення діаметра колагенових пучків [5]. Нещодавно встановлено, що 75 % пацієнтів з ХРН мають жирову дистрофію печінки, за даними ультразвукового дослідження, що підкреслює полісистемний характер цього важкого захворювання [6]. Результати міжнародних досліджень свідчать про те, що немоторні симптоми досить часто зустрічаються у пацієнтів з ХРН, за різними джерелами від 5 до 80 % випадків. До них належать тривожно-депресивні розлади, психовегетативні розлади, шлунково-кишкові порушення, серцевосудинні захворювання, порушення сну [7]. Логічним поясненням цих численних симптомів може бути відносно нещодавно описана гіпотеза “поширення нейродегенративних захворювань”, суть якої полягає в тому, що спочатку уражені нейрони можуть поширювати різні протеїнові агрегати уздовж аксонів на сусідні ділянки головного мозку, включаючи немоторні ділянки [8, 9]. Дата реєстрації 2025-03-19 Додано в НРАТ 2025-03-19 Закрити